Транскордонне співробітництво в контексті глобалізаційних та регіоналізаційних процесів: актуальні термнологічні засади

Анотація

Стаття присвячена теоретико-методологічному аналізу транскордонного співробітництва як механізму регіональної інтеграції в контексті діалектичного взаємозв’язку глобалізаційних та регіоналізаційних процесів сучасного світового розвитку. Обґрунтовано, що глобалізація та регіоналізація розвиваються як різноспрямовані, проте паралельні та взаємодоповнюючі тенденції, жодна з яких не домінує над іншою, а їхня взаємодія визначає сучасну конфігурацію міжнародних відносин. Проаналізовано сутність глобалізації як процесу інтеграції різноманітних складових людства, що супроводжується посиленням загальної взаємозалежності держав, формуванням єдиного інформаційного простору, інтенсифікацією міжнародних потоків капіталу, поширенням технологій та становленням глобальних комунікаційних мереж. Досліджено феномен регіоналізації як процесу регіонального структурування простору та підвищення ролі регіонів у соціально-економічному й політичному житті суспільства, виокремлено його соціокультурну, економічну, політичну та інші форми. Встановлено, що в умовах глобалізації регіони перетворюються на самостійних акторів міжнародних відносин, формуючи нову просторову конфігурацію глобального простору та поступово стаючи ключовими структурними елементами світової системи XXI століття. Розкрито зміст поняття «глокалізація» як єдності глобального та локального вимірів розвитку, що відображає діалектичний взаємозв’язок цих тенденцій. Доведено, що транскордонне співробітництво постає ключовим механізмом регіональної інтеграції, який забезпечує практичну реалізацію принципів транснаціональності, інтегрує різноманітні форми регіоналізації, дозволяє прикордонним територіям сусідніх держав спільно формувати інтегровані економічні, соціальні та культурні простори, а також виступає дієвим інструментом превентивної дипломатії для пом’якшення потенційних конфліктогенних чинників. Особливу увагу приділено правовому виміру транскордонного співробітництва та обґрунтовано необхідність формування чіткого термінологічного апарату для ефективного правового регулювання транскордонної взаємодії та гармонізації законодавства України з європейськими стандартами.