Особливості реалізації прав за договором земельного сервітуту на земельних ділянках сільськогосподарського призначення

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правових засад реалізації речових прав на чуже майно через інститут земельного сервітуту в умовах воєнного та поствоєнного відновлення України. У центрі уваги перебувають проблеми встановлення, зміни та припинення земельних сервітутів на землях сільськогосподарського призначення з урахуванням зростаючої потреби у відновленні критичної інфраструктури, будівництві інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, а також забезпеченні оборонних потреб держави. Особливу увагу приділено договору земельного сервітуту як найбільш гнучкому правовому інструменту, здатному забезпечити баланс між публічними інтересами та правами приватних власників земельних ділянок. Обґрунтовано, що на відміну від реквізиції чи примусового вилучення, сервітут не припиняє право власності, а встановлює пропорційне та функціонально обґрунтоване обтяження, мінімізуючи втручання у правомочності власника. На основі аналізу норм Цивільного та Земельного кодексів України, спеціального законодавства у сфері енергетики та електронних комунікацій, а також актуальної судової практики Верховного Суду досліджено проблеми договірного та примусового встановлення сервітутів, державної реєстрації таких прав, погодження документації із землеустрою та визначення меж охоронних зон. Значну увагу приділено питанням зловживання правом у відносинах щодо встановлення сервітутів, зокрема ухиленню користувачів від укладення договорів, що унеможливлює ефективну реалізацію речових прав власників земельних ділянок. Окремо проаналізовано специфіку реалізації речових прав у період дії воєнного стану, включно з поновленням договорів земельного сервітуту без внесення відомостей до державних реєстрів, а також необхідністю забезпечення законного доступу до земельних ділянок для потреб розмінування, розміщення військової техніки та зведення фортифікаційних споруд. Обґрунтовано потребу формування спеціального правового режиму реалізації речових прав у публічних інтересах оборони, який має поєднувати оперативність прийняття рішень із гарантіями компенсації збитків, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та відновлення земель. Зроблено висновок, що удосконалення договірної моделі земельного сервітуту є необхідною умовою забезпечення правової визначеності, ефективного землекористування та сталого відновлення інфраструктури в умовах воєнного та післявоєнного періодів.