Встановлення земельних сервітутів для потреб енергетики: науково-практичні правові проблеми

Анотація

У статті досліджуються науково-практичні проблеми встановлення земельних сервітутів для потреб енергетичної галузі в Україні на основі аналізу чинного законодавства, сучасної доктрини та актуальної судової практики. Зроблено висновки про те, що нормотворець активно застосовує утилітарний підхід до формування законодавчого забезпечення сервітутних відносин. Це призводить до відходу від традиційних теоретичних канонів та формування гібридного різновиду земельних сервітутів, які поєднують ознаки і предіальних (речових), і особистих сервітутів, водночас формуючи новий вид відносин. Такі сервітути встановлюються на користь певних заінтересованих осіб, якими виступають зокрема енергетичні підприємства, для будівництва, розміщення, ремонту лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури. При цьому на відміну від класичних особистих сервітутів вказані гібридні сервітути нормами закону прив’язані до майна – до тих лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, які послужили причиною встановлення сервітутів. Такий підхід спрощує процедуру переоформлення земельних сервітутів у випадку переходу прав власності на такі енергетичні об’єкти, що у цілому спрямоване на задоволення потреб у стабільному енергозабезпеченні без зайвих бюрократичних перепон. Цю ж мету – спрощення земельно-сервітутних відносин для енергетичних підприємств – переслідують інші численні зміни, внесені до земельного законодавства протягом останніх кількох років. Водночас утилітарність, яка стає основним мотивом та методологічним прийомом нормотворця на шляху вдосконалення аналізованого законодавства, не перетворює сервітут у суцільну домінанту над правом власності. Вагомим запобіжником для можливих порушень залишається судове оскарження. Специфіка земельно-сервітутних відносин полягає у необхідності вивчення та оцінювання кожного конкретного випадку на предмет можливості і законності встановлення такого права. Разом із тим, дані відносини значно ускладнюються за рахунок необхідності врахування публічно-правових інтересів енергетичної галузі, особливо в умовах ведення воєнних дій та післявоєнного відновлення країни.