Міжнародно-правові стандарти правового регулювання захисту прав спортсменів при отриманні професійних травм

Анотація

У статті проаналізовано основні міжнародні нормативно-правові акти, які регламентують діяльність у напрямі захисту прав і свобод людини, ратифіковані Україною. З’ясовано, що у країнах зарубіжжя ключова роль щодо створення безпечних умов праці та мінімізації негативного впливу виробництва на здоров’я та життя людини належить Міжнародній організації праці. Констатовано, що: одна із найбільш небезпечних сфер людської діяльності, для якої характерні підвищені ризики травматизму – це професійний спорт; проблематика спортивного травматизму посилюється високими тренувальними та змагальними навантаженнями сучасного спорту. Виокремлено основні проблемні питання щодо правового регулювання досліджуваного напряму. Теоретично обґрунтовано, що зважаючи на те, що Україна є членом Міжнародної організації праці, вона повинна орієнтуватися на міжнародно-правові стандарти у сфері захисту працівників від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання з метою забезпечення стандартів гідної праці. Відповідно повинна ратифікувати Конвенцію Міжнародної організації праці «Про допомогу у випадках виробничого травматизму» (1964 р.) № 121. Крім того, вітчизняне законодавство, відповідно до ст. 2 Конвенції «Про основи, які сприяють безпеці та гігієні праці» 2006 року № 187, необхідно доповнити нормами щодо запобігання професійним захворюванням, а також нещасним випадкам (травматизму). Проаналізовано статистичні дані щодо витрат на лікування спортивних травм у країнах зарубіжжя. Визначено, що причини спортивного травматизму безпосередньо пов’язані із зовнішніми та внутрішніми факторами. Основним завданням профілактики спортивного травматизму є детальний аналіз (лікар, тренер, постраждалий) причин і обставин, що викликали ту чи іншу травму. При профілактиці спортивного травматизму необхідно враховувати взаємозв’язок між станом здоров’я спортсменів, рівнем їх функціональних можливостей та реальною готовністю до ефективної змагальної діяльності. Важливим напрямом у профілактиці є реабілітація спортсменів.