Захист прав дитини під час міждержавного усиновлення

Анотація

Стаття присвячена дослідженню захисту прав дитини під час міждержавного усиновлення. У ній визначено поняття міждержавного усиновлення, а також виділено три групи міжнародних багатосторонніх договорів, які охоплюють стандарти та гарантії захисту прав та інтересів дітей у вказаному питанні. Серед них проаналізовано Конвенцію ООН про права дитини 1989 р., Конвенцію про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення 1993 р. та Європейську конвенцію з усиновлення дітей (переглянуту) 2008 р. У статті з’ясовано, що держави у питаннях міждержавного усиновлення повинні діяти в межах найкращих інтересів дитини, дозволяти міждержавне усиновлення лише за допомогою компетентних органів та згідно закону, вживати усіх необхідних заходів, щоб міждержавне усиновлення дитини в іншій країні не призводило до невиправданих фінансових вигод усиновлювачів, а також держави запобігають протиправним діянням, які мають на меті викрадення, продаж чи торгівлю дітьми. У статті також наголошується, що для ефективного здійснення міждержавного усиновлення потрібно: радитись з дитиною щодо бажання бути усиновленою, належним чином інформували її про наслідки усиновлення та отримувати добровільну згоду дитини, якщо така потрібна; брати до уваги бажання та думку дитини; а також така згода не може бути надана за винагородження чи компенсацію будь-якого роду. Розглянуто практику національного захисту прав дитини під час міждержавного усиновлення, зокрема таких держав як: Австралія, Україна, Тайвань та Індонезія. Згідно цієї практики вказано, що держави на національному рівні створюють чіткі умови щодо захисту прав дітей під час міждержавного усиновлення (це стосується меж мінімального та максимального віку усиновлювачів, їх психічного та фізичного здоров’я, фінансової спроможності для виховання дитини, наявності певного строку шлюбних відносин тощо), які є вищими за стандарти вказані у конвенціях. Держави також вказують, за яких підстав можна дозволити усиновлювати дитину (її вік, особливості, здоров’я, бажання, добровільна згода тощо). Крім того держави здійснюють аналіз потреб, які виникають під час та після міждержавного усиновлення та надають консультації і послуги підтримки щодо розшуку біологічних родичів, культурної ідентичності дітей та іншу практичну підтримку для усиновлених та усиновлювачів.