Правова природа Громадської ради міжнародних експертів

Автор(и)

  • А. І. Берлач доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри службового та медичного права ННІ права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна https://orcid.org/0000-0003-0986-4764
  • К. В. Легких кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри юстиції ННІ права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна https://orcid.org/0000-0002-8877-4312

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.82.3.25

Ключові слова:

судова влада, Громадська рада міжнародних експертів, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, органи суддівського врядування, дорадчі органи

Анотація

У статті досліджено правову природу Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) в контексті правового статусу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та особливості їх взаємодії під час проведення добору суддів до Вищого антикорупційного суду. Використання історичного методу дало можливість констатувати, що зі змінами судоустрійного законодавства в 2016 році, на законодавчому рівні було визначено органи суддівського врядування, які є незалежними у своїй діяльності та несуть відповідальність за формування професійного та доброчесного суддівського корпусу. Концепція автономності (незалежності) органів суддівського врядування, зокрема в питаннях формування суддівського корпусу, створює передумови для аналізу правової природи дорадчих, допоміжних органів, їх прямого чи опосередкованого впливу на ухвалення відповідних рішень. Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» було запроваджено допоміжний орган, для цілей проведення добору в зазначений суд – ГРМЕ, правова природа та статус якої потребують дослідження та формування підходів до розв’язання окремих науково-практичних завдань. Проведеним дослідженням встановлено, що ГРМЕ не в повній мірі відповідає характеристиці «дорадчий, допоміжний орган», ураховуючи її вплив на рішення ВККСУ. Одночасно ГРМЕ не наділена правосуб’єктністю у правовідносинах, які виникають у зв’язку з ухваленням відповідних рішень ВККСУ та не несе юридичної відповідальності за ухвалені рішення. Аналіз правової природи ГРМЕ дозволив сформулювати висновок про те, що, за наявності обов’язкової характеристики «доброчесність» як у членів ВККСУ, так й членів ГРМЕ, дорадча (допоміжна) функція останньої реалізується виключно крізь призму професійного досвіду її членів, кваліфікаційною вимогою до яких є досвід роботи в інших країнах не менше ніж п`ять років із здійснення процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення в суді чи здійснення судочинства у справах, пов’язаних з корупцією. За спрямованістю виконуваної функції, ГРМЕ виступає додатковим суб’єктом легітимації судової влади.

Посилання

Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 (дата звернення 06.04.2024).

Про Вищу раду правосуддя: Закон України від 21.12.2016 р. № 1798-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19 (дата звернення: 06.04.2024).

Про Вищий антикорупційний суд: Закон України від 07.06.2018 р. № 2447-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19#Text (дата звернення: 06.04.2024).

Сухарко А.В. Система органів суддівського врядування в Україні. Актуальні проблеми держави і права. 2020. № 88. С. 128–134.

Косткіна Ю.О. Правовий статус Вищої ради правосуддя: теорія та практика: монографія. Київ: Алерта, 2019. 268 с.

Українець О. Легітимація судової влади: підходи до дефініцій. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 2. С. 296–301.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-10

Номер

Розділ

Розділ 10. Судоустрій; прокуратура та адвокатура