Законність та допустимість доказів у кримінальному провадженні

Анотація

Стрімкий розвиток інформаційних технологій в останні десятиліття глибоко вплинув на різні сфери життя суспільства, в тому числі на правове поле. Цей вплив особливо помітний у матеріальному кримінальному праві, де з’явилися нові явища, і в кримінальному процесуальному праві, де були впроваджені інноваційні інструменти для полегшення збору необхідної інформації для справедливого та ефективного судочинства. Серед цих інструментів сучасні технології запису, що охоплюють візуальні, аудіо- та аудіовізуальні формати, набули особливого значення завдяки своїй ролі в документуванні подій та доказуванні у кримінальному провадженні. Відповідно до правових норм, таких як стаття 10(21) Кримінально-процесуального кодексу, ці записи класифікуються як інформаційно-технічні засоби, якщо вони відповідають визначеним критеріям, і в першу чергу слугують важливими джерелами доказів, що фіксують звук, зображення або їх комбінацію. Однак проблеми виникають тоді, коли сторони кримінального провадження самостійно отримують такі записи з метою надання їх правоохоронним органам або суду непомітно та конфіденційно. Це зумовлює необхідність чіткого розмежування записів, отриманих у процесуальному порядку, регламентованому статтею 114 Кримінального процесуального кодексу, та записів, отриманих ззовні. Встановлення таких відмінностей є ключовим для дотримання цілісності та законності доказів, представлених у кримінальному провадженні, забезпечення справедливості та прозорості у здійсненні правосуддя. У цій статті ми проаналізуємо поняття недопустимості та допустимості доказів у контексті кримінального провадження. Метою є висвітлення їхнього взаємозв’язку та виокремлення ключових аспектів. Особливу увагу буде приділено питанню приватних записів як доказів. Ми проаналізуємо умови, за яких приватний запис може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні. Ми візьмемо до уваги відповідну судову практику та практику Європейського суду з прав людини. У цій роботі всебічно проаналізовано питання допустимості та законності доказів у кримінальному провадженні, з особливим акцентом на приватних записах як доказах. Документ має забезпечити комплексний огляд проблеми та допомогти у вирішенні практичних питань, що виникають у цьому контексті.