Проблеми недосконалості понятійного апарату, системи негласних слідчих (розшукових) дій, визначення їх процесуальних форм

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблем недосконалості понятійного апарату системи негласних слідчих (розшукових) дій, визначення їх процесуальних форм. Підкреслено невдалий підхід законодавця до визначення системи негласних слідчих (розшукових) дій у Кримінальному процесуальному кодексі України, що передбачає їх розмежування на ті, що пов’язані з втручанням у приватне спілкування та інші, неоднозначність формулювань та відсутність чітких критеріїв таких понять як: «факт проведення негласних слідчих (розшукових) дій», «метод негласних слідчих (розшукових) дій»; «винятковість» – неможливості отримати відомості у інший спосіб; «інша особа», яка може залучатися до проведення негласних слідчих (розшукових) дій; «обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення» як правова та фактична підстава для обмеження прав і свобод людини при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій; «результати негласних слідчих (розшукових) дій» в контексті повідомлення особи, щодо якої вона проводилася; зміст поняття «приватне» та «приватне спілкування» та багато інших. Вказано на те, що недосконалість понятійного апарату ускладнює розуміння певних заходів негласного одержання та фіксації інформації як однієї або декілька процесуальних дій, що пов’язані між собою, проте є різними за змістом, порядком проведення та особливостями фіксації. Автором зокрема запропоновано шляхи вирішення цієї проблеми шляхом внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, так і шляхом конкретизації їх змісту в Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, для визначення та конкретизації меж допустимого втручання в приватне життя, що може дозволити собі сучасна демократична правова держава.