Відповідальність перевізника за порушення договору перевезення вантажу автомобільним транспортом за законодавством України та ЄС
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.77.1.26Ключові слова:
договір перевезення вантажу, автомобільний транспорт, вантажовідправник, перевізник, вантажоодержувач, цивільно-правова відповідальністьАнотація
У статті досліджено особливості відповідальності перевізника за порушення умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом за законодавством України та ЄС, зокрема, проаналізовано нормативно-правові акти, що встановлюють відповідальність, вказано на окремі проблеми правового регулювання. Визначено, що законодавство, що регулює питання відповідальності за порушення умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом поділяється на міжнародні правові акти, загальне законодавство та спеціальне законодавство. Охарактеризовано відповідальність за прострочення доставки вантажу за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом у законодавстві Польщі та Німеччини. Наведено позиції науковців стосовно принципу обмеженої відповідальності в транспортних правовідносинах.
Проаналізувавши норми законодавства щодо перевезень вантажів автомобільним транспортом, виділено такі характеристики відповідальності за договором перевезення: 1) у законодавстві України відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом регулюється загальним законодавством, що регулює питання відповідальності за перевезення вантажу для всіх видів транспорту, а також спеціальним, яке регулює безпосередньо питання відповідальності за порушення договору з перевезення вантажу автомобільним транспортом; 2) підставою для відшкодування шкоди є не просто порушення зобов’язань, а винне порушення; 3) відповідальність за договором перевезення обмежена межами вартості вантажу; 4) порівнюючи законодавство зарубіжних країн (Польщі та Німеччини), варто відмітити, що сума відшкодування шкоди за прострочення доставки вантажу обмежується подвійною та потрійною платою за перевезення, що є більшою сумою в порівнянні з національним законодавством.
Наголошено на тому, що відповідальність перевізника за недотримання умов збереження вантажу необхідно змінити на повну відповідальність в нормах ЦК України та нормах транспортного законодавства, що дозволить повноцінно захистити права та законні інтереси потерпілої сторони зобов’язання.
Посилання
Лукасевич-Крутник І.С. Договірні зобов’язання з надання транспортних послуг у цивільному праві України: дис. ... д-ра юр. наук: 12.00.03. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 502 с.
Свистун Л.Я. Договори перевезення вантажів автомобільним транспортом: автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.03. Національна академія наук України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. К., 2005. 20 с.
Онищенко О. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов’язань при перевезеннях. Юридичний журнал. 2012. № 7-8. С. 57–67.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова, Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова [та ін.]; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. Х.: Право, 2011. Т. 1. 656 с.
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Женева, 19 травня 1956 р.: вебсайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_234#Text.
CMR-liability insurance. Grenasi s.r.o. URL: https://www.grenasi.sk/cmr-convention.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
Про транспорт. Закон від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#n99.
Про Статут автомобільного транспорту. Постанова від 27 червня 1969 року № 401 УРСР. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/401-69-%D0%BF#o420.
Про автомобільний транспорт. Закон від 5 квітня 2001 року № 2344-III. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text.
Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні: Наказ Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text.
USTAWA z dnia 15 listopada 1984 r. Prawo przewozowe. Wolters Kluwer. URL: https://sip.lex.pl/akty-prawne/dzu-dziennik-ustaw/prawo-przewozowe-16791722?unitId=roz(1).
Handelsgesetzbuch. Gesetz vom 10.05.1897 (RGBl. I S. 219). URL:https://www.gesetze-im-internet.de/hgb/.
Колянковської Т.О. Правове регулювання перевезень вантажів в прямому змішаному сполученні. автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.03. Одеська національна юридична академія. О, 2007. 21 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 М.О. Стефанчук
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.