Застосування практики Європейського суду з прав людини в цивільному процесі

Анотація

Статтю присвячено дослідженню значення та місця практики Європейського суду з прав людини у національному цивільному процесуальному законодавстві України.
Проведено аналіз положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколів до неї, які є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України та з’ясовано, що основним завданням Європейського суду з прав людини є, перш за все, контроль за виконанням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. країнами, які безпосередньо її підписали.
Визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є надзвичайно важливою правовою практикою, яка має використовуватися для доповнення національного законодавства, а також для безпосереднього вдосконалення способів захисту цивільних прав і наближення норм права, у цьому випадку, цивільного та цивільного процесуального, до європейських стандартів.
Установлено, що суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику ЄСПЛ як джерела права.
Практика Європейського суду з прав людини є офіційною формою інтерпретації основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, та у зв’язку з цим іджерелом законодавчого правового регулювання та правозастосування в Україні.
За результатами дослідження зроблено висновок, що велике значення практики ЄСПЛ для цивільного судочинства України зумовлено тим, що Суд тлумачить положення Конвенції та Протоколи до неї всесторонньо, з урахуванням міжнародного досвіду та змін у світі, які наразі відбуваються, щоб таким тлумаченням відображати реалії сьогодення.

Практика Європейського суду з прав людини займає визначне місце, як джерело цивільного процесуального права України, оскільки, враховуючи прагнення України до євроінтеграції, то українські суди все частіше у цивільних справах посилаються на конкретні рішення Європейського суду з прав людини, як на правове обґрунтування вибраної ними позиції.
Отже, ми можемо визначити практику Європейського суду з прав людини джерелом цивільного та цивільного процесуального права, яке має взаємозалежно й у нерозривному поєднанні застосовуватись з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її Протоколів, розглядатись як цілісний «живий організм».