Окремі проблемні питання розлучення в умовах війни
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.77.1.23Ключові слова:
подружжя, розірвання шлюбу, орган державної реєстрації актів цивільного стану, воєнний станАнотація
Пандемія, війна, нестабільне економічне становище – все це залишає свій відбиток на відносинах подружніх пар. Одні долають кризи разом і залишаються у шлюбі, а інші – обирають для себе розлучення.
Заяви про розірвання шлюбу від українців сипляться з усіх боків. Але кількість офіційних розлучень у минулому році зменшилася вдвічі, у порівнянні з 2021. Наприклад, за березень-грудень 2022 року шлюб розірвали на 11 511 родин менше, ніж за аналогічний період 2021 року. Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Залежно від обставин українським законодавством передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання, відповідно до ст.104 СК України.
Воєнний стан не є перешкодою для розірвання шлюбу, оскільки шлюбні відносини базуються на добровільності. Тому попри воєнний стан в Україні право на припинення шлюбу не може бути обмежено. Діють ті ж правила та норми, що були і до 24 лютого 2022 року. Важливо, що шлюборозлучні процеси проходять через суд у тих випадках, де є неповнолітні діти, де необхідно поділити майно або якщо одна із сторін не хоче розлучення. Якщо ж дітей немає, ділити нічого, і подружжя згодне розлучитися, можна розлучитися і без суду – просто подавши заяву до РАГСу (або ЦНАПу). Але навіть таке «просте» розлучення в умовах війни може обернутися проблемами.
До повномасштабної війни питання розірвання шлюбу, якщо один із подружжя перебуває на окупованій території вирішувалося так: один із подружжя приїздив до найближчого міста на підконтрольну Україні територію і оформлював нотаріально засвідчену заяву до РАЦСу про розірвання шлюбу. Тоді він передавав цю заяву іншому з подружжя і повертався додому.
Якщо за законом пара може розлучитися лише у судовому порядку, насамперед, необхідно визначити суд, до якого ви можете звернутися.
За загальним правилом, позов про розлучення подають в суд за зареєстрованим місцем перебування відповідача
Посилання
Сімейне право України: навчальний посібник / Т.А. Кобзєва, В.С. Шапіро. Суми: Сумський державний університет, 2015.
Сімейне право України: підручник / за ред. А.О. Дутко. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2018.
Дякович М.М. Сімейне право України: навчальний посібник. Харків: ЕКУС. 2022. 416 с.
Менджул М.В. Порівняльне сімейне право: навчальний посібник. Ужгород: «РІК-У», 2021. 296 с.
Дзера О.В., Боднар Т.В. Сімейне право України: підручник. Суми: Юрінком Інтер, 2020. 520 с.
Науково-практичний коментар. Сімейний кодекс України / за заг. ред. Т.В. Боднар, О.В. Дзери. Київ: Юрінком Інтер, 2020. 552 с.
Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003, 2003 р., № 40, Ст. 356.
Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року № 2947-ІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21-22. Ст. 135.
Дякович М.М. Правова природа заповіту подружжя за законодавством України. Legal Nature of the Will of Spouses under the Legislation of Ukraine. Journal of Advanced Research in Law and Economics; Craiova Vol. 9, Iss. 5(35), (Fall 2018). P. 1637–1642. (Scopus).
Дякович М.М. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання за сімейним законодавством України. Часопис Київського університету права. 2019. № 1. С. 125–131
Кравчик М.Б. Процеси становлення інституту сім’ї як правової категорії. Право і суспільство. № 2, ч. 2. 2018. С. 64–68.
Кравчик М.Б. Особливості визнання шлюбу недійсним. Науковий збірник Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара «Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції». Серія: «Юридичні науки». Випуск 4. 2018. С. 49–53.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 О.О. Мельник
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.