Законодавче регулювання референдуму в Україні

Анотація

Стаття присвячена висвітленню актуальних аспектів законодавчого регулювання референдуму, як важливої форми безпосереднього народовладдя, що має визначальне значення для сучасного українського конституціоналізму, визначає напрями розвитку нашого суспільства та держави, а також покликаний забезпечувати вільне волевиявлення всіх громадян у широкому спектрі питань. Сучасний світ наповнений гаслами багатьох держав про те – «хто з них більш демократичний і де свобода волевиявлення більша». Одним із проявів наявності у країнах вищезазначеного є досягнутий рівень народовладдя у країні, тобто те, наскільки реально існуючі процедури волевиявлення та здійснення волі народу впливають на управління суспільними та державними справами. Становлення громадянського суспільства та розбудова правової держави передбачають перетворення народу з об’єкта державного управління на головного суб’єкта влади, що зумовлює необхідність розвитку й удосконалення всіх форм народовладдя, під яким розуміється широка й активна участь громадян в управлінні справами держави та суспільства. Поряд із цим пріоритетними є саме ті інститути демократії, які дозволяють народу безпосередньо вирішувати найважливіші проблеми суспільного та державного життя. В Україні визнання у Конституції народу носієм суверенітету та єдиним джерелом влади, а також закріплення можливості здійснювати владу народом безпосередньо та через органи державної і місцевої влади стало серйозним кроком у створенні демократичної та правової держави.
Референдум є важливою формою безпосереднього народовладдя, яка полягає в голосуванні виборців й у результаті якого приймаються рішення з питань державного чи самоврядного характеру. Дивлячись на важливість цього питання, в українському законодавстві існувало багато законів, які повинні були регулювати всі питання, що стосуються референдуму, такі як: поняття референдуму, процедура його проведення та настання юридичної відповідальності за порушення законодавства про референдум. Проте, з плином часу всі ці закони неодноразово змінювалися у зв’язку з виявленням у них, так званих, «підводних каменів», серед яких: невідповідність деяких норм конституції, не закріпленість регулювання деяких питань тощо.