Абсолютизація прав людини як загроза державності і добробуту суспільства. Частина ІІ. Людська гідність як джерело прав людини
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.77.1.16Ключові слова:
права людини, людська гідність, честь і гідність, світові релігії, цивілізація, природа людини, спростовувана презумпція, «джерело гідності», розвиток суспільства, державаАнотація
Статтю присвячено пошуку відповіді на питання про те, що є справжнім джерелом прав людини, і чи є ним, зокрема, людська гідність?
Висловлено думку про те, що честь і гідність не можуть бути притаманні людині як такій. Вказано на той факт, що виходячи із закону єдності і боротьби протилежностей, честь і гідність не можуть існувати без своїх антиподів – безчестя і недостойності. Зауважено, що приписування честі і гідності будь-якій людині нівелює роль моралі та призводить до етичної деградації суспільства.
Звернуто увагу на той факт, що світові релігії (зокрема буддизм, християнство та іслам), які зробили визначний внесок у формування цивілізацій людства, оцінюють природу людини, як «гріховну», тож побудова концепції прав людини на основі уявлень про людську гідність суперечить світоглядно-філософським підвалинам основних цивілізацій світу. Окреслено уявлення певних мислителів минулого (Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Ф. де Ларошфуко, Ш.Л. де Монтескʼє та ін.) про єство людської природи, гідності і честі.
Вказано на той факт, що у монархічних державах «джерелом гідності» або «джерелом честі» офіційно визнається монарх, тож покладення людської гідності в основу концепції прав людини, насправді означає, що справжнім джерелом і того, і другого, є держава. Зауважено, що відсутність державних нагород і відзнак глави держави не робить більшість підданих монархічних (та громадян республіканських) держав безправними, що, також, підтверджує той факт, що гідність не є джерелом прав людини.
Висловлено думку про те, що честь і гідність людини є не безсумнівним фактом, а лише спростовуваною презумпцією, яка робить хиткою сучасну концепцію прав людини, що будується на її основі.
Вказано, що справжнім джерелом прав людини є певний рівень матеріального та духовного розвитку суспільства на певному етапі, а також держава, яка закріплює права людини в офіційних джерелах права та захищає їх від можливих порушень тощо.
Посилання
Загальна декларація прав людини: прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text (дата звернення 23.01.2023 р.).
Статут Організації Об’єднаних Націй від 26 червня 1945 р. URL: https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf (дата звернення: 31.01.2023 р.).
Хартия основоположных прав Европейского Союза от 7 декабря 2000 г. База данных «Лига-Закон». URL: https://ips.ligazakon.net/document/MU00303 (дата обращения: 31.01.2023 г.).
Ґранат М. Значення гідності людини у конституційному праві. Український часопис конституційного права. 2016. № 1. С. 59–65.
Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. 1997. Nr. 78. Poz. 483. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU19970780483/O/D19970483.pdf (data dniesienia: 31.01.2023 r.).
Нагребельний В.П., Швець Ю.В. Честь і гідність. Юридична енциклопедія : в 6 т. Київ: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. 2004. Т. 6: Т – Я. URL: https://leksika.com.ua/14201019/ legal/chest_i_gidnist (дата звернення: 25.01.2023 р.).
Гераклит Эфесский. Краткий философский словарь / под редакцией М. Розенталя и П. Юдина. Издание 4-е, дополненное и исправленное. Москва: Государственное издательство политической литературы, 1954. С. 104–105.
Історія вчень про державу і право : підручник / за ред.: проф. Г.Г. Демиденка, проф. О.В. Петришина. Харків : Право. 2009. 256 с.
Макиавелли Н. Государь. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия. Санкт-Петербург: Азбука-классика, 2008. 272 с.
Прозорова Н.С. Гоббс. Юридична енциклопедія: в 6 т. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. 1998. Т. 1: А – Г. С. 600.
Ларошфуко Ф. Мемуары. Максимы. Ленинград: Ленинградское отделение издательства «Наука». 1971. 280 с.
Словарь латинских крылатых слов / автор-составитель Т.А. Ширяева. Ростов-на-Дону: Феникс. 2002. 448 с.
Монтескье Ш.Л. О духе законов. Москва: Мысль. 1999. 672 с.
Herbert Cowell, John Fraser Macqueen, Charles Clark, Incorporated Council of Law Reporting for England and Wales, Great Britain. The Law reports. Appeal cases before the House of Lords (English, Irish, and Scotch) and the Judicial Committee of Her Majesty’s Most Honourable Privy Council // Law reports. Appeal cases. 1876-1880. С. 5 v.
Gautier, Léon. Chivalry / translated from French by Henry Frith. Glasglow: G. Routledge and Sons, 1891.
Wollock, Jennifer G. Rethinking chivalry and courtly love. Santa Barbara, California: Praeger, 2011.
Stevenson, Katie. Chivalry and knighthood in Scotland, 1424-1513. Woodbridge [u.a.]: Boydell Press, 2006.
Mills, Charles. The history of chivalry. Philadelphia: H.C. Carey and I. Lea, 1861.
Bush, M.L. Rich noble, poor noble. Manchester : Manchester University Press, 1988.
McCreery, Christopher. The Order of Canada: its origins, history, and development (Reprint ed.). Toronto : University of Toronto Press. 2005. Pp. 3–16.
Pitt-Rivers, Julian, «Honor and Social Status», in Jean G. Peristany, ed., Honour and Shame: The Values of Mediterranean Society, 20–77 (Chicago: University of Chicago Press, 1965), 30.
Вусатюк О.А. Сократ. Философский словарь / И.В. Андрущенко, О.А. Вусатюк, С.В. Линецкий, А.В. Шуба. Киев: А.С.К. 2006. С. 766.
Берк Э. Размышления о революции во Франции и заседаниях некоторых обществ в Лондоне, относящихся к этому событию / сокращенный перевод с английского Е.И. Гельфанд. Москва: Рудомино. 1993. 144 с.
Берк Э. Размышления о революции во Франции и о прениях в некоторых лондонских обществах касательно сего события, содержащиеся в письме, предполагавшемся быть отправленным некоему благородному господину в Париж / пер. с англ. С. Векслер; под ред. А. Бабича. London: Overseas Publications Interchange Ltd. 1992. 411 с.
Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови давньоєврейської та грецької на українську дослівно наново перекладена / переклад проф. І. Огієнка. Київ: Українське Біблійне Товариство. 2003. 1168 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Ю.С. Кононенко, С.В. Джолос
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.