Еволюція підходів до розуміння поняття «право людини на безпеку»: вітчизняна та зарубіжна доктрина

Анотація

У статті досліджено поняття «безпека» як міждисциплінарне поняття в понятійно-категоріальному апараті юридичної науки. Визначено підходи до розуміння даної категорії вітчизняними та зарубіжними дослідниками з точки зору, політики, економіки, соціології, права тощо. Наголошено, що активізація наукового інтересу до проблеми безпеки призвела до виокремитилення кількаох основних напрямів її дослідження, зокрема: теоретико-методологічне осмислення сучасних підстав проблеми безпеки людини, джерел та передумов усіх видів загроз її існуванню, можливих сценаріїв розвитку суспільних процесів тощо; теоретико-прикладні дослідження найважливіших складових частин проблеми безпеки, таких як економічна, політична, військова, техногенна, екологічна, соціальна та інші види безпеки, тобто всього комплексу питань національної безпеки, що визнаються пріоритетними в будь-якому цивілізованому суспільстві, будь-якій сучасній державі; конкретні дослідження стану соціальних об’єктів у предметному полі проблеми безпеки, визначення параметрів стійкості соціальних систем, можливих структурних деформацій на різних соцієтальних рівнях, соціальної рефлексії індивіда на дію загроз тощо. Дослідження поняття «безпека» розвивається спочатку в рамках теорії міжнародних відносин і ґрунтується на трьох основних підходах, ідеї яких були закладені ще в Новий час: реалістичний підхід, в основі якого лежать політико-філософські концепції Т. Гоббса, Н. Макіавеллі; ідеалістичний підхід, закладений І. Кантом; інституційний підхід, запропонований Г. Гроцієм. Вивчення еволюції підходів до розуміння безпеки показало, що відбувається розширення предметного поля національної безпеки. Наукові підходи до аналізу безпеки в демократичних державах ґрунтуються на вивченні системних елементів безпеки: інтересів, цінностей, загроз, об’єктів, суб’єктів, інструментів та співвідношення їх змісту з демократичними ідеалами. Комплексний системний підхід дозволяє визначити елементи системи забезпечення безпеки та їхні особливості в політичних системах різних типів, знаходити раціональні та ефективні вирішення питань забезпечення безпеки з урахуванням саме інтересів людини, забезпечення її прав і свобод. Однак під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників у різних типах демократичних режимів формуються такі системи національної безпеки та способи забезпечення, які не завжди відповідають ідеальним уявленням про демократію та захист прав людини. Утім, акцентовано, що нові небезпеки і загрози змушують навіть усталені демократичні держави обмежувати свободи, права людини, відходити від демократичних ідеалів. Відступ від демократичних принципів задля забезпечення безпеки, зрештою, саме створює небезпеки та загрози і для людини, і для суспільства та держави. Тому перед сучасними дослідниками безпеки стоїть завдання пошуку балансу між демократією і безпекою, а також виявлення особливостей її систем забезпечення в демократичних державах.