Карально-пенітенціарна система Закарпатської України

Анотація

Проведено дослідження процесу нормативно-правового регулювання діяльності карально-пенітенціарної системи на території Закарпаття у 1944-1946 роках.
Після визволення у жовтні 1944 року території Закарпаття перед місцевими органами влади постала необхідність вирішення ряду питань, зокрема формування системи покарань та здійснення пенітенціарної діяльності. Процеси карально-пенітенціарного характеру відбувались як поступовий процес трансформації, внаслідок якого чехословацькі демократичні традиції поступово переймали ознаки радянської адміністративно-тоталітарної системи.
Реалізація вищевказаних завдань почалась з проголошення повної амністії громадянам Закарпатської України за злочини, як були вчинені до моменту визволення Закарпаття. Одночасно розпочинається робота по створенню виправних закладів. За відповідною Постановою Народної Ради Закарпатської України утворювався трудовий табір для відбуття покарання особами засудженими до позбавлення волі.
В окремих випадках, як вид покарання, могла застосовуватись смертна кара. Однак, такі судові рішення виконувались тільки після затвердження Народною Радою, яка могла замінити їх позбавленням волі.
Разом з тим, керівники Закарпаття вважали своїм основним завданням перевиховання правопорушників. Тому основним видом покарання правопорушників вважались примусові (виправні) роботи. Для їх організації, встановлювалась посада референтів з примусових робіт.
Одночасно, могли застосовуватись заходи умовно-дострокове звільнення, помилування засуджених, а в тих випадках, коли віддання до суду були недоцільними призначався грошовий штраф. Все це свідчило про значну соціальну спрямованість державної політики у Закарпатті в період 1944-1946 роках.