Народовладдя в Україні, як принцип формування органів державної влади

Автор(и)

  • Ю.М. Бисага доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства ДВНЗ «Ужгородського національного університету», Заслужений юрист України, Україна
  • О.А. Придачук кандидат юридичних наук, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.77.1.1

Ключові слова:

органи державної влади, судова влада, принцип народовладдя, організація судової влади, здійснення прямої демократії

Анотація

Зазначено, здійснення державної влади народом є одночасно критерієм існування демократії та одним з центральних елементів політичних прав громадянина, а реалізація народного суверенітету фактично відбувається в процесі здійснення державної влади народом. Рівень розвитку народовладдя в конкретній країні, тобто реальний вплив волі народу на вирішення питань державного та суспільного життя, визначає об’єктивний рівень демократичності держави.
Відзначається, при визначенні поняття «безпосереднє здійснення влади народом» слід відштовхуватись від основних його ознак, зокрема того, що це процес безпосереднього виявлення волі народу або його частини, який здійснюється у формах, на які немає прямої заборони в нормах Конституції та законів, з питань, які становлять суспільний інтерес, який спричиняє виникненню юридичних наслідків та участь в якому гарантується державою. Функції інститутів безпосереднього народовладдя – це основні напрямки впливу, які виражають їх соціальне призначення.
На підставі аналізу досвіду зарубіжних країн та вітчизняного законодавства, виокремлено наступні функції безпосереднього здійснення влади народом: державне будівництво; установча; законотворча; об’єднуюча; культурно виховна; затверджувальна.
Автори вказують, здійснення правового захисту конституції входить до повноважень народу, які він вправі здійснювати і безпосередньо, і шляхом опосередкованого народовладдя, а також дослідивши становлення та особливості сучасного інституту представницького та безпосереднього народовладдя, можемо зробити висновок про виняткову роль обох форм реалізації цього інституту у ефективному захисті конституції народом. Саме взаємодія і взаємодоповнення безпосереднього і опосередкованого народовладдя є умовами найдосконалішого формулювання і реалізації волі народу, в тому числі, і в питанні правового захисту основного закону.

Посилання

Придачук О.А., Бєлов Д.М. Місце та роль судової влади в системі органів державної влади: реалізація принципу народовладдя. Аналітично-порівняльне правознавство. № 1. 2023. С. 101–109.

Бєлов Д.М., Бєлова М.В. Система захисту прав і свобод людини і громадянина: доктринальні та нормативні основи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2022. Вип. 74. С. 85–90.

Бєлов Д.М., Громовчук М.В. Конституційно-правoві засади статусу особи: окремі аспекти. Аналітично-порівняльне право. № 1. 2021. С. 21–26.

Грабильніков А.В. Громадянин України – суб’єкт політичної системи. Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 24. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. с. 196–204.

Загальна декларація прав людини і громадянина : міжнародний документ від 10 грудня 1948 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_01.

Данко В.Й., Бєлов Д.М. Правові позиції Конституційного Суду України: аналіз правової доктрини. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 73(5). 2022. C. 33–39.

Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдне право України: навч. посіб. К.: Ліра, 2006. 366 с.

Шипілов Л.М. Принцип народовладдя і його здійснення в Україні: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Х., 2004. 19 с.

Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм: монографія; Юридична фірма Салком, Науково‑аналітичний центр. К.: Юрінком Інтер, 2005. 560 с

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-06-27

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень