Законна сила ухвал суду першої інстанції в цивільному процесі

Анотація

Наукова стаття присвячена характеристиці та аналізу законної сили ухвал суду першої інстанції в цивільному процесі та правовим наслідками, які при цьому виникають. Автор відзначає різноманітні питання, які можуть вирішуватися ухвалами судом першої інстанції під час розгляду та вирішення цивільної справи, яке значення це має для учасників процесу загалом та учасників справи зокрема, внаслідок чого актуалізується проблема законної сили ухвал суду першої інстанції.

Стверджується, що ухвали суду першої інстанції в цивільному процесі, як і рішення суду, виступають актом правосуддя. Внаслідок чого проводиться аналіз особливостей законної сили ухвал суду першої інстанції, порівняно з рішеннями суду першої інстанції. Відзначається, що законна сила рішень суду першої інстанції – це їх правова дія, яка породжує такі правові наслідки як незмінність, виключність, обов’язковість та преюдиційність. Указані правові наслідки аналізуються, але в контексті ухвал суду першої інстанції. Стверджується, що найбільш очевидно проявляється такий правовий наслідок як обов’язковість, оскільки ухвали суду першої інстанції потрібно виконувати негайно з моменту їх проголошення або підписання. Для цього навіть не потрібно звертатися до суду за виконавчим документом, як у випадку з рішенням суду, оскільки ухвала суду першої інстанції одночасно виступає виконавчим документом. З іншого боку, такі властивості законної сили рішення суду як незмінність, виключність та преюдиційність щодо ухвал суду першої інстанції в цивільному процесі проявляються доволі своєрідно. Якщо для рішення суду, яке набрало законної сили незмінність означає неможливість їх оскарження, то, по загальному правилу, ухвали суду після їх проголошення або з моменту їх підписання, тобто з того моменту, коли вони набрали законної сили можна оскаржувати до судів вищестоящих інстанцій, а останнім їх скасовувати та змінювати або виносити нові. Виключність як властивість законної сили для одних ухвал суду характерна (напр., ухвали, якими закривається провадження у справі), а для інших – ні. У більшості випадків незадоволення заяв чи клопотань, за якими були видані ухвали не позбавляє особу ще раз подавати тотожні клопотання чи заяви. Подібне для рішень судів, як правило, не характерне. Якщо преюдиційність рішень судів з очевидністю випливає з чинного ЦПК України, то така властивість за ухвалами суду першої інстанції згідно позиції найвищого судового органу України збережена тільки за тими, які вирішують справу по суті.