Становлення та розвиток передумов міжнародно-правового захисту вразливих груп населення: історико-юридичний дискурс

Анотація

Статтю присвячено висвітленню процесу становлення й розвитку передумов для створення сучасного комплексу норм міжнародного права, спрямованих на захист вразливих груп населення – різних за чисельністю частин суспільства з підвищеним порівняно з іншими групами або рештою суспільства ризиком зазнати впливів дискримінаційного характеру, стати жертвами насильства (особливо під час збройних конфліктів), природних, техногенних катастроф або економічних потрясінь. Зазвичай термін «вразливі групи» використовується щодо літніх людей, дітей, окремих категорій жінок, біженців, людей з інвалідністю, трудящих-мігрантів, корінних народів та національних меншин, релігійних меншин. Хронологічні межі дослідження охоплюють період від стародавніх часів до 1919 р.
Нині, незважаючи на позірну правову захищеність, зазначені групи населення у повсякденному житті все ж продовжують зіштовхуватися із проявами дискримінації та соціальної стигматизації, незважаючи на те, що міжнародне право наголошує на принципі поваги до прав людини та декларує рівність людей у належних їм правах (політичних, економічних, екологічних та ін.), незалежно від певних конкретних факторів, у тому числі характеру або ступеня їх уразливості.
Особливої гостроти ця проблема набула з початком російсько-української війни. Така виключна актуалізація зумовлюється тим, що в умовах війни несприятливі зовнішні та внутрішні чинники (насамперед, гуманітарного, економічного, екологічного характеру), які впливають на ризики потрапляння різноманітних найбільш незахищених категорій людей у складні життєві обставини порівняно з мирним часом надзвичайно посилюється.
У статті наголошено, що відносно доби докласичного міжнародного права немає жодних підстав говорити про якийсь системний захист вразливих категорій населення. В той час бачимо лише окремі вияви милосердного ставлення до жінок, дітей, інвалідів, осіб поважного віку. Жодних спеціальних міжнародно-правових актів у цій царині не було.
Зауважено, що дійсне становлення основ міжнародно-правового захисту вразливих груп населення відбулося лише в добу класичного міжнародного права, особливо в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Важливе місце у захисті вразливих категорій населення наприкінці ХІХ ст. посідали угоди, якими спеціально закладалися міжнародно-правові основи захисту жінок, насамперед боротьби з торгівлею жінками. В цей період було укладено цілу низку міжнародних договорів, спрямованих на захист найбідніших верств населення. Серед них – договори про взаємну підтримку злиденних моряків, хворих, покинутих дітей тощо. Тоді ж було зроблено й важливі кроки на шляху забезпечення захисту прав релігійних меншин. Важливою віхою на шляху до створення міжнародно-правового підґрунтя захисту вразливих верств населення під час війни стало прийняття 22 серпня 1864 р. Женевської конвенції про поліпшення долі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни, Брюссельської декларації про закони і звичаї війни 1874 р., Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 р., які, хоча й не мали прямою метою захист прав вразливих груп населення, та все ж побіжно були спрямовані на реалізацію цього завдання.