Кримінально правова характеристика умисного знищення чи пошкодження майна

Анотація

У статті розкриваються особливості кримінально-правової характеристики умисного знищення чи пошкодження майна, передбаченого ст. 194 Кримінального кодексу України. Проаналізовано елементи основного складу кримінального правопорушення, які є необхідними для кримінально-правової кваліфікації за вказаною статтею закону про кримінальну відповідальність. Розкрито проблемні питання кваліфікації кваліфікуючих ознак умисного знищення чи пошкодження майна, а саме вчинення цього злочину шляхом підпалу, вибуху, іншим загальнонебезпечним способом, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Висловлено авторську позицію щодо недосконалої юридичної техніки при формуванні положень ст. 194 Кримінального кодексу України в частині визначення кваліфікуючих ознак злочину умисного пошкодження чи знищення майна. З цього приводу наведено аргументи, які базуються на вивченні судової практики, яка стосується умисного пошкодження чи знищення майна. Запропоновано внесення змін до чинної ст. 194 Кримінального кодексу України, а саме для того, щоб вчинення умисного знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним способом без відповідних розмірів було підставою притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідно цю кваліфікуючу ознаку виділити в окрему ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України. Акцентовано увагу на відмінностях умисного знищення чи пошкодження майна від суміжних складів кримінальних правопорушень, зокрема насильства над населенням у районі воєнних дій, порушення законів та звичаїв війни в умовах воєнного стану. Вказане сприяло можливості дійти висновку, що умисне знищення чи пошкодження чужого майна вчинене шляхом підпалу, вибуху внаслідок акту агресії російської федерації проти України кваліфікується за ст. 438 Кримінального кодексу України як воєнний злочин, а протизаконне умисне знищення чи пошкодження майна населення військовослужбовцем під приводом воєнної необхідності, вчинені в районі воєнних дій необхідно кваліфікувати за ст. 433 Кримінального кодексу України.