Договори про придбання доступного житла: поняття, правова природа та ознаки

Анотація

В Україні конституційно закріплено право фізичних осіб – громадян на житло, яке може бути реалізовано як шляхом придбання такого об’єкта цивільних відносин у власність, так і в користування. Станом на сьогодні питання забезпечення громадян України житлом особливо загострилися у зв’язку із тим, що багато з них втратили таке через злочинну війну проти нашої держави. Особливої актуальності ці питання набувають через проголошення нашої держави як соціальної, адже за таких умов Україна має сприяти своїм громадянам для набуття прав на цю категорію майна. Позаяк, станом на сьогодні найпоширенішою підставою набуття прав на житло є саме договір, що залишається унікальним засобом регулювання правовідносин у європейському приватному праві.

Поняття житла в Україні надано у цілій низці нормативно-правових актів різного рівня юридичної сили, серед яких, безумовно, осібне місце посідають Цивільний кодекс України та Житловий кодекс України. Доступне житло – це збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири. Державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту.

Договори про придбання цієї категорії житла – це договори купівлі-продажу, тобто належать до групи правочинів про передання майна у власність. При цьому, за їхньою правовою природою такі є консенсуальними, оплатними, двосторонніми та строковими (як правило, до 12 місяців). У випадку інвестування в об’єкти незавершеного будівництва за певних умов такі договори можуть мати алеаторний (ризиковий) характер. Також, окремо варто зазначити про: специфічний суб’єктний склад цих договорів, обов’язковість додержання вимог щодо їхньої форми та особливості виконання.