Визнання прав на винахід (корисну модель) недійсними: окремі процесуальні особливості

Анотація

Стаття присвячена правовому аналізу визнання недійсним прав на винахід, корисну модель. У статті проаналізовано особливості подання позову про визнання недійсним прав на винахід, корисну модель та інші процесуальні аспекти судового захисту. Встановлено, що на зміну інституту визнання патенту на винахід (корисну модель) недійсними прийшов інститут визнання прав на винахід (корисну модель) недійсними.

Доведено, що формулювання коректної матеріально-правової вимоги, зверненої до суду, є ключовим у визначенні перспективи захисту порушеного, невизнаного чи оспореного права і така вимога повинна відображати обраний позивачем спосіб захисту.

Обґрунтовано, що формулювання позивачем належного способу захисту повинно відповідати за своїм змістом праву, яке порушене.

Доведено, що застосування конструкції визнання прав на винахід (корисну модель) недійсними, а не визнання патенту недійсним, є більш вдалим в аспекті формулювання матеріально-правової вимоги, зверненої до суду, адже воно корелюється із тим, що власне виникнення таких прав є підставою для видачі і чинності патенту, і саме недійсність таких прав зумовлює і недійсність патенту, а не навпаки.

Встановлено, що нормативно-правове регулювання визнання прав на винахід (корисну модель) недійсними потребує вдосконалення. Обґрунтовано, що потребує вирішення питання подальшої долі патенту, який засвідчував права на винахід (корисну модель), які були визнані судом недійсними.

Встановлено, що визнання недійсним прав на винахід (корисну модель) має своїм наслідком і недійсність (нечинність) патенту, який такі права засвідчує, водночас, таке положення потребує закріплення на рівні закону задля усунення існуючої прогалини в регулюванні цих суспільних відносин.

Доведено, що вирішення питання внесення змін до Реєстру та Спеціальної інформаційної системи НОІВІ на підставі рішення суду, що набрало законної сили, є вагомим засобом протидії зловживання правами особами, які володіють патентом, що засвідчує права інтелектуальної власності, які визнані недійсними в судовому порядку.

Встановлено, що для запобігання зловживанню правами власником патенту позивач на етапі подання позовної заяви може ініціювати застосування судом заходів забезпечення позову у формі заборони передання будь-якій особі прав на винахід (корисну модель) та заборони НОІВ приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів України стосовно такого винаходу (корисної моделі).

Обґрунтовано необхідність доповнення Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» нормами про те, що «визнання прав на винахід (корисну модель) недійсними повністю має наслідком недійсність патенту, який такі права засвідчує. Визнання прав на винахід (корисну модель) недійсними частково має наслідком недійсність патенту в частині, яка стосується пунктів формули, права на які були визнані недійсними. Такий патент зберігає свою чинність лише в межах нового (вужчого) обсягу правової охорони. Рішення суду про визнання недійсними прав на винахід (корисну модель) повністю або частково, яке набрало законної сили, є підставою для внесення відповідних змін до Реєстру».