Поняття процесуальної форми адміністративного судочинства

Анотація

У статті розглянуто з позиції теорії держави і права та адміністративного права поняття процесуальної форми адміністративного судочинства у контексті чинного законодавства та наукових поглядів на зазначену проблеми в країнах Європейського Союзу. Методологічною основою служать загальнонаукові та спеціальні методи – порівняльного правознавства, формально-логічний, історичний, системно-структурний. Головним елементом судочинства є процесуальні форми в межах яких розглядаються справи, підсудні цій формі судочинства. Поняття «процесуальна форма» ще не має в юридичній науці чіткого змістовного наповнення. Зазначено, з позиції історичних аспектів науково-теоретичного розуміння процесуальної форми та еволюції законодавчих підходів до її диференціації, процесуальну форму судочинства розглядають як встановлений процесуальним законом порядок розгляду та вирішення справ. Розгляд питання зумовлено різними підходами до розуміння поняття «процесуальна форма», та переліком справ, які відповідно до законодавства підлягають розгляду в адміністративному провадженні щодо сутності, особливості та завдань адміністративного судочинства. Проаналізовано особливості процесуальних форм судочинства в адміністративному процесі, їх специфіка в залежності від категорій адміністративно-правових спорів, що витікають з публічних правових відносин між владними та не владними суб’єктами у порівнянні з процесуальними формами
в цивільному процесуальному праві та господарському процесуальному праві. Процесуальну форму адміністративного судочинства характеризує правотворчій процес, зумовлений волею законодавця та рішенням суду, спрямований на застосування при вирішенні публічно-правового спору процесуальної процедури, відмінної від загальної, яка має специфічні риси, породжені категорією справи, складністю та суб’єктом звернення. Вказано на необхідність подальшого розвитку теоретико-правових засад категорії «адміністративно-процесуальна форма» адміністративного судочинства, що сприятиме удосконаленню провадження у справах, що виникають із публічних правовідносин