Правове регулювання забезпечення ядерної та радіаційної безпеки в Україні (на прикладі деяких зарубіжних країн)

Анотація

Досліджено особливості правового режиму забезпечення ядерної та радіаційної безпеки АЕС України як об’єктів критичної інфраструктури з метою підвищення рівня аварійної готовності в мирний час, а також в умовах реальної військової агресії. Адже серед усіх галузей використання ядерної енергії, джерел іонізуючого випромінювання, ядерна енергетика залишається найбільш небезпечною на тлі загального неблагополуччя стану навколишнього природного середовища, збереження життя і здоров’я людини. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення всіх систем забезпечення національної безпеки, зокрема державної системи фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, єдиної державної системи цивільного захисту та їх системної взаємодії, перш за все, шляхом удосконалення безпекового законодавства.
За наслідками дослідження, з урахуванням досвіду ЄС, перш за все, країн, в яких функціонують атомні електростанції, сформульовано авторський підхід щодо запровадження 8 округів безпеки на території України на основі визначених зон потенційного післяаварійного забруднення навколо вітчизняних та закордонних АЕС. Керівництво та секретаріат округів безпеки, на думку автора статті, мають працювати на постійній основі. Запропоновано досягнення системної взаємодії безпекового (Закон України «Про основи національної безпеки України» та інш.) та ядерного (Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та інш.) законодавства шляхом розробки та подальшого прийняття проекту Закону «Про координацію органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, громадськістю в умовах надзвичайних ситуацій», який має визначити дійові механізми ефективної взаємодії владних органів всіх рівнів, територіальних громад на принципі субсидіарності, а також державно-приватного партнерства з бізнесом, залучення громадськості, уникнення дублювання та суперечностей при складанні Планів подолання надзвичайних ситуацій, залучення до складання та моніторингу виконання зазначених планів науково-експертного середовища, перш за все, постійно діючих науково-експертних організацій. У дослідженні використано загальний діалектичний метод, метод наукового пізнання, метод тлумачення норм права, формально-юридичний метод, порівняльно-правовий метод, метод системного аналізу.