Диференціація форм захисту права на медичну допомогу

Анотація

У статті поставлено за мету дослідити питання щодо механізму захисту цивільних прав та диференціації процесуальних форм захисту права на надання медичної допомоги.

Розглядаються існуючі доктринальні підходи до визначення поняття «захист цивільних прав», «засоби», «форми», «способи захисту цивільних прав», що виникають в сфері надання медичної допомоги та охороні здоров’я.

Визначення поняття захисту прав через поняття діяльності дає можливість більш точно встановити підстави і мету захисту, проаналізувати окремі види дій (діяльності) із захисту прав, а також виявити їх взаємозв'язок і єдність.

Констатується, що способи захисту прав - це передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист прав. Вони є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій, які спрямовані на усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав (інтересів) або на припинення правопорушення, відновлення положення, що існувало до правопорушення. Натомість, форма захисту характеризує порядок захисту і становить собою комплекс внутрішньо узгоджених заходів щодо захисту суб’єктивних прав та охоронюваних інтересів, які відбуваються в межах одного правового режиму.

Акцентується увага на тому, що у сфері охорони здоров’я, перш за все, пацієнт, самостійно має право визначати, за допомогою якої форми захищати свої права, порушені, на його думку, при наданні медичної допомоги. Це може бути застосування різноманітних досудових процедур, адміністративного оскарження або  звернення до суду.

Проведено аналіз реалізації судової, досудової та адміністративної форм захисту медичних прав особи в сфері охорони здоров’я.

Зроблено висновок про те, що неюрисдикційна форма захисту прав пацієнта уявляє собою форму захисту, при реалізації якої пацієнт може самостійно обирати заходи самозахисту, що не заборонені законом та відповідають характеру дій, якими порушене його право, а також наслідкам, що спричинені правопорушенням.