Реалізація принципу народовладдя: доктринальні засади

Автор(и)

  • Ю. Бисага Доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Заслужений юрист України, Україна https://orcid.org/0000-0002-8797-5665
  • В. Харута Кандидат юридичних наук, Україна
  • Д. Бєлов Доктор юридичних наук, професор, професор кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Заслужений юрист України, Україна https://orcid.org/0000-0002-7168-9488

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.76.1.12

Ключові слова:

народовладдя, форми безпосередньої демократії, референдум, народне вето, судова влада, правосуддя, конституція, конституціоналізм

Анотація

В публікації розглянуто доктринальні засади з питань форм безпосередньої демократії та існуючі проблеми щодо реалізації народом своєї влади. На основі історичного ракурсу аналізу європейського законодавства в цій сфері запропоновано шляхи вдосконалення Основного Закону України.

Встановлено, незважаючи на незначну та суперечливу підтримку у мислителів стародавнього світу та середньовіччя щодо необхідності визнання за народом права скасовувати законодавчі акти представницьких органів держави, значного розвитку ця ідея отримала саме в епоху Нового часу, коли проголошення народовладдя супроводжується встановленням парламентаризму авторитет та довіра до якого постійно падала у простого народу. Доведено, сутність таких суджень полягала в тому, що сучасна демократія ґрунтується на ідеї народного суверенітету, тобто у необхідності створення такої системи державно-правових відносин, яка б забезпечувала примат права у всіх сферах суспільних відносин та надання можливості народу реалізовувати своє право бути джерелом і основою державної влади саме через різноманітні форми політичної участі у державному управлінні країною, однією з яких і являється участь у здійсненні судової влади.

Визначено, погляди мислителів на підтримку форм народовладдя зводяться до того, що право обмежувати державну владу визнається невід’ємними, природнім правом людини яке належить їх від народження. Тому саме народовладдя є одним із засобів, що відноситься до системи стримувань та противаг, а відтак допомагає не тільки нормальному функціонуванню органів державної влади шляхом здійснення контролю за діями їхніх представників, але й безпосередньому здійсненні влади народом, що тим самим сприяє забезпечувати принцип народного суверенітету.

Встановлено, сьогодні практика застосування форм безпосередньої демократії значно випереджає теоретичні розробки в даній області. Саме це питання є об’ємне, а в той же час існує велика кількість прогалин і протиріч у можливості конституційного закріплення нових форм народовладдя.

Посилання

Коваленко А.А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. 512 с.

Аристотель. Афинская полития. Государственное устройство афинян. М.; Л.: Гос. социал.-экон. изд-во, 1936. 198 с.

Шершеневич Г.Ф. История философии права. Москва, Университетская типография, 1906 г. 412 с.

Ковалевский М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму: Рост государства и его отражение в истории политических учений. М.: Тип. товарищества И.Д. Сытина, 1906. Т. 1. 520 с.

Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения; пер. с чеш. Ю.В. Преснякова. М.: Юрид. лит., 1989. 448 с.

Підопригора О.А. Римське право: підручник: рекомендовано МОН України. 2-ге вид. К.: Юрінком Інтер, 2009. 528 с.

Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн : навч.посiб. : рекомендовано МОН України. 6-те вид., доп. К.:Атiка, 2007. – 624 с.

Лебон Г. Психология толпы. Психология толп. М., 1998. с. 126–131.

Гачек Ю. Право современной демократии. Общее государственное право на основе сравнительного правоведения [под ред. и с предисл. М.А. Рейснер ; пер. М.Я. Лазерсона]. Рига: Наука и Жизнь, 1913. Ч. 2. 607 с.

Руденко В.Н. Прямая демократия: модели правления, конституционно-правовые институты. Екатеринбург: УрО РАН, 2003. 476 с.

Гоббс Т. Избранные произведения: в 2-х т. М.: Мысль, 1964. Т. 2. 748 с.

Гринюк Р.Ф. Теоретична модель правової держави і проблеми її реалізації в сучасних

умовах. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Спеціальність12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Острог 2006. 445 с.

Мере Ж. Принцип суверенітету. Історія та основи новітньої влади. Львів: Кальварія, 2003. 216 с.

Локк Дж. Два трактата о правлении. В 3-х томах, Т. 3. М. 1988. 441 с.

Монтескье Ш.Л. Избранные произведения. М., 1955. 611 с.

Помигуев И.А. Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук: 23.00.02 – политические институты, процессы и технологии. Москва, 2016. 248 с.

Руденко, В.Н. Конституционно-правовые проблемы прямой демократии в со временном обществе [Текст]: автореф. дис . ... д-ра юрид. наук: 12.00.02 / В.Н. Руденко. Екатеринбург, 2003. 411 с.

Теория государства и права / Под ред. В. К. Бабаева. М.: Юристъ, 2002. 592 с.

Мишель А, Идея государства. Критический очерк истории социологических и политических теорий в Франции со времен революции. СПб., 1903. 330 с.

Гунель М. Введение в публичное право. Институты – Основы – Источники. М.: ИНТРАТЭК-Р, 1995. 278 с.

Шайо А. Самоограничение власти: Краткий курс конституционализма / Пер. с венг. М.: Юристь, 2001. 292 с.

Придачук О.А., Бєлов Д.М. Місце та роль судової влади в системі органів державної влади: реалізація принципу народовладдя. Аналітично-порівняльне правознавство. № 1. 2023. С. 535–541.

Громовчук М.В., Бєлов Д.М. Гуманізм як філософсько-правова категорія в умовах формування нової парадигми в праві. Аналітично-порівняльне право. № 3/2022. С. 301–310.

Бєлов Д.М., Марцеляк М.О. Прогресивістський конституціоналізм Михайла Драгоманова. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 74(6). 2022. С. 59–69.

Бєлов Д.М. Бєлова М.В. Система захисту прав і свобод людини і громадянина: доктринальні та нормативні основи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2022. Вип. 74. С. 85–90.

Бєлов Д.М., Громовчук М.В. Конституційно-правoві засади статусу особи: окремі аспекти. Аналітично-порівняльне право. № 1. 2021. С. 21–26.

Громовчук М.В., Бєлов Д.М., Принцип гуманізму, як основоположний принцип побудови сучасної правової держави. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2021. Випуск 65. С. 46–50.

Byelov Dmytro, Haruta Vasil. The notion and essence of the people’s veto: theory and practice. Visegrad Journal on Human Rights. 2021. Issue 6. S. 24–29.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-06-14

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право