Міжнародно-правові проблеми кваліфікації права на гідний рівень життя

Анотація

В статті розглядається право людини на гідний рівень життя, його закріплення в міжнародно-правових актах з прав людини, конституціях та законодавстві зарубіжних держав. Підкреслюється, що різні підходи щодо термінології у конституціях держав відображає суперечливе розуміння прав людини, а також рівень їх розвитку у конкретній державі. У зв’язку з цим, у сучасній науковій літературі спостерігаються різні підходи до досліджуваної термінології.

Зазначено, що достовірне уявлення про те, що являє собою право на життя і право на гідне життя, може скластися за умови синтезу знань про те, що є життя взагалі, а також про критерії її гідності. Висловлена думка, що соціально-правові критерії гідного життя людини являють собою багатокомпонентну відкриту систему. Рівень самореалізації людини, що виступає в цій системі в якості інтегрального, системотворчого критерія, конкретизується на певні, досить важливі складові:  які дозволяють дати оцінку достатності матеріальних благ, необхідних для забезпечення реальної можливості втілення індивідуальних інтересів та потреб; достатності нематеріальних благ, необхідних для забезпечення реалізації індивідуальних інтересів та потреб; юридичної гарантованості та захищеності  права на гідне життя.

Наголошено, що на рівень реалізації права на гідне життя, впливають різноманітні фактори: державна соціальна політика, рівень розвитку соціальної сфери в країні, умови життя населення, спосіб життя, інвестиційний клімат, стан навколишнього середовища, духовність, соціально-історичні процеси, доходи населення, бідність і нерівність, безробіття та використання робочої сили, динаміка демографічних процесів, освіта та навчання, здоров’я, продовольство та харчування, стан житла, інфраструктура, зв’язок, культура, соціальні зв’язки, сімейні цінності, політична та соціальна стабільність, політичні та цивільні інститути.

На основі аналізу наукових точок зору та законодавства автор приходить до висновку, що право на гідний рівень життя як правова категорія є мінімальним стандартом задоволення потреб людини в різних сферах: від фізіологічних до духовних. Воно включає в себе соціальні, економічні та політичні права, що дозволяють людині бути гідним членом суспільства, вільно розвиватися в умовах безпеки та соціального захисту держави. Це право закріплено  у всіх основних міжнародних актах, як універсальних так і регіональних, які визначають основні права та свободи людини.