Євроінтеграційне законодавство України про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами, в контексті безпечності харчових продуктів та продовольчої безпеки

Анотація

Протягом останніх років Україна активно наближає своє харчове законодавство до відповідного законодавства ЄС. Черговим етапом у розвитку цього законодавства стало прийняття закону, спрямованого на регулювання виробництва, обігу та використання матеріалів і предметів, що контактують з харчовими продуктами.

В статті розглядаються нововведення цього закону щодо матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами, з точки зору гарантування безпечності харчових продуктів і забезпечення продовольчої безпеки країни. При цьому робиться спроба встановити співвідношення понять безпечності харчових продуктів і продовольчої безпеки.

В першу чергу аналізуються загальні вимоги закону, спрямовані на недопущення міграції хімічних сполук з контактуючих матеріалів і предметів у харчові продукти. Далі розглядається механізм встановлення спеціальних вимог, зокрема вимог до чистоти, загальних та специфічних меж міграції хімічних речовин тощо до окремих груп контактуючих матеріалів і предметів, таких як активні та інтелектуальні матеріали і предмети, клеї, пластик, друкарські фарби, регенерована целюлоза, лаки і покриття та ін.

Аналізується механізм державної реєстрації речовин та процесів переробки пластику, що використовуються у виробництві матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами. Також розглядаються вимоги закону щодо декларування відповідності матеріалів і предметів, що призначені для контакту з харчовими продуктами встановленим щодо них вимогам.

Як висновок зазначається, що прийняття євроінтеграційного законодавства про контактуючі матеріали і предмети в першу чергу має на меті гарантування безпечності харчових продуктів, хоча опосередковано також сприяє забезпеченню продовольчої безпеки. Водночас застосування тих чи інших засобів державного регулювання, передбачених зазначеним законодавством, вимагає пошуку оптимального балансу між досягненням цілей безпечності харчових продуктів та продовольчої безпеки.