Загальнотеоретичний аналіз правосуб’єктності об’єднань юридичних осіб
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.75.2.2Ключові слова:
юридична особа публічного права, юридична особа приватного права, правосуб’єктність, об’єднання юридичних осіб, делегування правосуб’єктності, об’єднання підприємств, корпораціяАнотація
Стаття присвячена аналізу систем юридичних осіб з можливістю «делегування» правосуб’єктності, таких як об’єднання юридичних осіб. Висвітлено різницю між об’єднанням юридичних осіб як суб’єктом права та як процесом.
Визначено основні особливості та ознаки об’єднань юридичних осіб, які впливають на об’єм та зміст правосуб’єктності таких утворень, такі як: наявність окремої юридичної особи, спеціальний суб’єктний склад засновників об’єднань юридичних осіб, спеціальна мета створення, особлива правосуб’єктність як засновників, так і самого об’єднання. Обґрунтовано складність правового інституту правосуб’єктності об’єднань юридичних осіб. Автором описано процес делегування частинки правосуб’єктності засновників – юридичних осіб до об’єднання, висвітлено різницю між «власною» та «делегованою» правосуб’єктністю об’єднання юридичних осіб та описано їхній взаємозв’язок. Здійснено порівняльний аналіз можливості «делегування» правосуб’єктності юридичними особами публічного та приватного права. Автором визначено особливості правосуб’єктності об’єднань юридичних осіб публічного права: як засновників, так і самого об’єднання. На прикладі окремого об’єднання юридичних осіб публічного права показано рівень втрати правосуб’єктності засновниками та вплив на них самого об’єднання, що зумовлено значною суспільною необхідністю. В якості іншого прикладу описано об’єднання органів місцевого самоврядування, де втрата правосуб’єктності засновниками не відбувається, а навпаки розширюється за рахунок нових можливостей такого об’єднання.
Описано основні види об’єднань юридичних осіб та відмінності у об’ємі та змісті правосуб’єктності засновників та об’єднання. Розглянуто основні недоліки розуміння та застосування досліджуваного інституту в Україні та здійснено порівняння з аналогічними європейськими інститутами права.
У висновках до даної статті автор обґрунтовує актуальність та необхідність подальших досліджень у цій сфері, а також необхідність реформування національного законодавства та необхідність приведення його до загальноприйнятих стандартів.
В загальному у статті автор здійснив комплексний аналіз особливих форм правосуб’єктності на прикладі об’єднань юридичних осіб.
Посилання
Юркевич Ю.М. Господарські об’єднання: поняття, види та організаційно-правові форми. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2011. №2. С. 139-147.
Щербина В.С. Суб’єкти господарського права: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 264 с.
Шиткина И.С. Предпринимательские объединения: учеб.-практ. пособие. Москва: Юристъ, 2001. 384 с.
Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003 р. № 1087-IV / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 5. Ст. 35.
Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 5-6. Ст. 30.
Грудницька С. М. Щодо питання про напрями розвитку законодавства про об’єднання. Право України. 1998. № 11. С. 40–42.
Про асоціації органів місцевого самоврядування: Закон України від 16.04.2009 р. № 1275-VI / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2009. № 38. Ст. 534.
Господарський кодекс України: Закон України від від 16.01.2003 р. № 436-IV / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22. Ст. 144.
Кулиняк І. Я. Характеристика організаційно-правових норм об’єднань підприємств. Науковий вісник НЛТУ України. 2010. № 2012. С. 199–205.
Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі: Закон України від 16.06.2011 р. № 3531-VI / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 4. Ст. 23.
Опришко Д. Корпорація як різновид договірних об’єднань підприємств. Юридична Україна. 2013. № 4. С. 45-50.
Ясиновська О. Організаційно-правові форми державних господарських об'єднань. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 12. С. 112-116.
Деревянко Б.В. Правове положення об’єднань підприємств та їх учасників: роз-виток нормативних положень глави 12 Господарського кодексу України у світлі євроінтеграції. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2014. № 3-4. С. 194—201.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.