Інститут експропріації як наслідок воєнних дій: історико-правовий аналіз
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.75.2.1Ключові слова:
експропріація, примусове вилучення, воєнні дії, економічна війнаАнотація
Як свідчить історія суспільство протягом своїх життєвих циклів повсякчас стикається з виникненням збройних конфліктів, терористичних актів, війн, тощо. При цьому в цивілізованому суспільстві навіть війна сприймається як явище правової дійсності, тобто має проводитись чітко в межах, встановлених діючими нормативно-правовими актами міжнародного характеру. Під час проведення воєнних дій актуальними є питання заволодіння та подальшого використання майна держави-супротивника, що може здійснюватись, зокрема, шляхом експропріації.
Експропріація може відбуватись як в мирний, так і в воєнний час, проте, як правило, особливого значення вона набуває саме в період воєнних міждержавних конфліктів, оскільки нерідко відбувається незаконно, як наслідок самовільного захоплення суверенних територій.
Наразі питання експропріації масштабно піднімаються та обговорюються в світовій спільноті з метою їх застосування до активів та пасивів, що належать Російській Федерації та її резидентам, у зв’язку з визнанням останньої агресором по відношенню до України та загрозою для мирного існування європейського континенту. Крім того, за час ведення воєнних дій Російської Федерації на території України Росія незаконно експропріювала значну кількість як державного майна, так і майна, що належить на праві приватної власності громадянам України та іншим особам, та знаходиться на окупованих агресором територіях. Таке свавілля не можна залишати без уваги та належного реагування з боку міжнародних юстиційних інституцій, оскільки в такому разі високим є ризик подальших спроб незаконного заволодіння та вилучення чужого майна всупереч загальноприйнятим нормам права.
Незважаючи на те, що інститут експропріації був відомий та практикувався, зокрема, за часів Першої та Другої світових війн, в історичній перспективі нинішню війну Росії проти України, яка фактично почалась в 2014 році, в межах існування інституту експропріації слід вважати початковим етапом його реформування, оскільки наразі вже створено і ще буде створено значну кількість прецедентів законного та незаконного примусового вилучення майна як наслідку воєнного конфлікту.
Посилання
Москалюк Н.Б. Гносеологічні аспекти націоналізації в системі набуття прав державної власності. Прикарпатський юридичний вісник. 2017. Вип. 6 (21). Т. 1. С. 106-111.
Поєдинок В. Захист прав інвесторів у разі експропріації інвестицій. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2015. № 2. С. 94-97.
IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_222#Text (дата звернення: 22.02.2023).
Спєсівцев Д.С. «Економічна війна»: секвестрування і конфіскація майна держави-супротивника у ході збройного конфлікту. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 8. С. 147 – 150.
Нестор В.Р. Конфіскація об’єктів права власності держави-агресора та пов’язаних з нею осіб для відшкодування шкоди, що заподіяна внаслідок бойових дій: зарубіжний досвід та шляхи реалізації. Право і суспільство. 2022. № 4. С. 83 – 92.
Размєтаєв А. С. Сучасні окупаційні режими: огляд концептуальних інтерпретацій. Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки : зб. наук. пр. 2019. Вип. 1 (17). С. 169 – 188.
Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів: Закон України від 03 березня 2022 р. № 2116-IX / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text (дата звернення: 22.02.2023).
НАК «Нафтогаз України» (Україна) та ін. против Російської Федерації https://pca-cpa.org/en/cases/151/ (дата звернення: 22.02.2023).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.