Сторони конституційного провадження як cуб’єкти доказування

Анотація

В умовах концентрованого перегляду специфіка конституційного судочинства призводить до обмеження межі маневрів, наданих учасникам судового процесу. Хоча суб’єктів конституційного процесу можна визначити як реальних сторін, їх функція залишається обмеженою. Наявність спору пояснює і обґрунтовує розробку змагальної процедури, що імітує загальні принципи процесуального права, що застосовуються в звичайних судах. Конституційне судочинство має як суб’єктивні, так і об’єктивні наслідки. В результаті конституційний процес постає як місце опосередкованого захисту Конституції, де індивідуалістичні турботи сторін змішуються із захистом загального блага. Природно, першими, на кого впливає ця подвійність, є cторони. Їх дія в першу чергу спрямована на захист особистих інтересів, але вона також надає конституційному судді можливість забезпечити об’єктивний захист порядку. Таким чином, одночасна наявність суб’єктивних інтересів і загального інтересу надає амбівалентний характер конституційним спорам. Хоча усунути цю подвійність неможливо, вдалося надати пріоритет об’єктивному виміру спору. Конфлікт між учасниками судового процесу є співзвучним з судовим процесом, він становить походження та рушійну силу провадження. У відповідь на цю логіку установчий і законодавець намагалися відтворити перед конституційними судами умови для справжнього спору між сторонами. З цією метою конституційні процесуальні тексти визначають осіб та органи, які мають право брати участь у розгляді справи, піклуючись про призначення учасників судового процесу з протилежними інтересами. Яким би не було правове поле, судовий процес завжди приймає форму конфронтації, боротьби, яка відбувається за допомогою юридичних аргументів. З цієї точки зору судовий процес дійсно є конфронтацією, спрямованою процедурою. Провадження є ареною цієї організованої боротьби двох сторін з протилежними претензіями. Конституційний процес також йде за цією моделлю. Слід визнати, що специфіка судового процесу вимагає певних пристосувань до принципу змагальності, але вони не заходять так далеко, щоб усунути структурний елемент судового процесу, а саме протистояння сторін. У конституційних спорах протиріччя стосується розбіжного тлумачення Конституції.