Місце та значення системи судоустрою в правоохоронній політиці держави

Анотація

У статті досліджуються питання місця та значення суду в правоохоронній політиці через відсутність єдиного підходу щодо цієї проблематики в сучасній правовій літературі. Зазначається, що це призводить до ігнорування справжньої сутності судової системи та її значення у виробленні ефективної правоохоронної політики сучасної держави. При цьому можна дорікати в тому, що суди та судові органи не належать до правоохоронної системи України і ні про яку правоохоронну політику судової системи не можна вести розмову. Ось чому й необхідні відповідні пояснення про значення суду в модернових умовах, виходячи з реалій нашого майбутнього (післявоєнного) життя, а і в умовах військового протистояння. Саме тому метою статті вважається визначення місця та з’ясування ролі, яку відіграє суд в правоохоронній політиці в Україні. Констатується, що суд як орган судової влади здійснює правоохоронну функцію через встановлені нормативно-правовими актами відповідні повноваження із реалізації функції правової охорони. Розглядаються приклади участі системи судоустрою у формуванні правоохоронної політики держави. Робиться висновок про те, що реалізація правових позицій Верховного Суду, а також діяльність Конституційного Суду України із визнання неконституційними норм права дозволяють забезпечити захист прав громадян з боку держави через систему судоустрою. До того ж, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки відносно застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні цих норм права. На нашу думку, це все є елементами правоохоронної політики з боку системи судоустрою, яка реалізується в правових позиціях із тлумачення норм права, що дозволяють здійснювати захист прав і свобод людини, юридичних осіб. Ці напрями діяльності судових органів у цілому впливають на правоохоронну політику, як безпосередньо в межах своєї діяльності, так і через взаємодію з іншими правоохоронними органами (Національною поліцією, прокуратурою, митницею, особами й органами, які виконують судові рішення, тощо) на республіканському та міжнародному рівнях, що дозволяє координувати, удосконалювати правозастосовні процедури, виробляти найбільш дієві засоби охорони та захисту прав і свобод громадян.