Особливості застосування законодавства щодо запобігання корупції в умовах воєнного стану

Анотація

У статті зосереджено увагу на тому негативному впливі, який чинить корупція на ефективність держави, знижуючи її керованість та погіршуючи організацію суспільного життя навіть в умовах воєнного стану. Запобігання корупції має здійснюватися виключно на правовій основі – з дотриманням принципу верховенства права і визнанням того, що в Україні права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Автором проведений аналіз змін та доповнень до чинного законодавства України щодо запобігання корупції в умовах воєнного стану. Констатовано, що такі новели передбачені проєктами щодо посилення відповідальності за корупційні діяння під час дії воєнного стану цілком виправдані й спрямовані на не допущення «розпилу» міжнародної допомоги під час війни, завдання превентивного удару, прирівнявши корупцію до співпраці з ворогом. Сформульовано наукове бачення законодавчого підходу до вирішення проблеми запобігання корупції в Україні з урахуванням реалістичної мети такої діяльності та війни в країні.

Також, здійснено аналіз запровадження функціонування інституту уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, які є первинною ланкою антикорупційної інфраструктури й покликані допомагати керівникам, іншим працівникам державних органів, у тому числі в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, не допускати порушень вимог Закону.

Автор приходить до висновків, ефективна боротьба проти корупції в Україні в умовах воєнного стану продовжується, окрім наявності відповідної політичної волі, така діяльність вимагає належного законодавчого забезпечення (комплекс нормативно-правових приписів, що регулюють механізми запобігання корупції, а також відповідальність за вчинення корупційних порушень), формування дієвої системи державних органів, забезпечення належного координування формування та реалізації антикорупційної політики, превентивні заходи запобігання корупції, а також її подолання в умовах воєнного стану. Побудова такої інституційної системи повинна відповідати міжнародним стандартам (зокрема, конвенціям Організації об’єднаних націй та Ради Європи проти корупції, а також рекомендаціям ГРЕКО та Стамбульського плану дій антикорупційної мережі ОЕСР (організації економічного співробітництва й розвитку) і передовій світовій практиці, а також враховувати особливості української юридичної системи.