Захист прав при порушенні трудового законодавства про оплату праці: аналіз судової практики

Автор(и)

  • В.I. Фрідманська Ужгородський національний університет, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.72.91

Ключові слова:

заробітна плата, оплата праці, , невиплата заробітної плати, , трудове законодавство, засоби захисту.

Анотація

В статті досліджується судовий захист трудових прав та інтересів працівників, пов’язаних з опла- тою праці. Аналізується вітчизняна судова практика з розгляду кримінальних справ щодо невиплати заробітної плати, а також практика розгляду справ про адміністративні правопорушення, – щодо по- рушення трудового законодавства про оплату праці.
Вказується, права людини в сучасному суспільстві грають таку роль, що їх значення для будь-якої правової держави важко переоцінити. Особа та громадянське суспільство все більше усвідомлюють цінність та практичне значення захисту основних прав людини, зокрема, – трудових. Це пов’язано з тим, що саме право заробляти собі на життя є невід›ємним від права на саме життя, а винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов’язок держави створювати належні умови для реалізації гро- мадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.
Підсумовуючи вищенаведене, автор приходить до висновків, що серед наявного переліку способів захисту порушених прав та інтересів працівника, пов’язаних з невиплатою заробітної плати, найефек- тивнішим способом видається саме судовий захист. Аналіз вітчизняної судової практики показав, що в той час, як порушення проти керівника підприємства, установи справи про адміністративні правопо- рушення видається не найефективнішим способом захисту (відмова у розгляді справи з формальних підстав, а у разі задоволення вимог – настання відповідальності яка непомірна з порушенням невід- чужуваного права заробляти собі на життя), притягнення винного до кримінальної відповідальності є способом захисту, який хоч і не гарантує відновлення порушених майнових прав особи на заробітну, однак захищає її трудові права та сприяє їх подальшому відновленню.

Біографія автора

В.I. Фрідманська , Ужгородський національний університет

<br data-mce-bogus="1">

Посилання

Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Голос України. 1996. № 128.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки Присяжнюк Людмили Михайлівни щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 15 жовтня 2013 р. № 8-рп/2013. Вісник Конституційного Суду України. 2013. № 6. С. 6.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Дзьоби Юрія Володимировича щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України від 15 жовтня 2013 р. № 9-рп/2013. Вісник Конституційного Суду України. 2013. № 6. С. 12.

Мамаев В.Ю. Особенности защита права на оплату труда. Вестник Пензенского государственного университета. 2019. № 4 (28). С. 39.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» та конституційним поданням 89 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 90 Конституції України, статті 5 Закону України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» (справа про звільнення народних депутатів України з інших посад у разі суміщення) від 29 січня 2008 р. № 2-рп/2008. Вісник Конституційного Суду України. 2008. № 1. С. 48.

Сонін О.Є. Самозахист у системі способів захисту трудових прав. Актуальні проблеми держави і права. 2008. Вип. 37. С. 49-55.

Вавженчук С.Я. Межі захисту та превентивної охорони конституційно-трудових прав працівників профспілками. Соціальне право. 2017. № 1. С. 205-213.

Середа О.Г. Медіація (посередництво) як альтернативний спосіб вирішення трудового спору. Право та інновації. 2017. № 2 (18). С. 38-45.

Буряк В.Я. Адміністративний захист трудових прав та законних інтересів працівників. Університетські наукові записки. 2016. № 59. С. 189-198.

Боєва О.С. Виокремлення інституту судового захисту трудових прав: реальність сьогодення. Право і суспільство. 2018. № 1. Ч. 2. С. 123-129.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. Офіційний вісник України. 1998. № 13. С. 270.

Judgment of the European Court of Human Rights in the case «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» on October 15, 2009 (Application № 40450/04). URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-95032 (дата звернення: 23.12.2020) ; Judgment of the European Court of Human Rights in the case «Avakemyan v. Armenia» on March 30, 2017 (Application № 39563/09). URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-172361 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Верховного Суду від 5 червня 2018 р. у справі № 338/180/17. URL: https://reyestr.court.gov. ua/Review/74963905 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Верховного Суду від 5 грудня 2019 р. у справі № 910/3209/19. URL: https://reyestr.court.gov. ua/Review/86337275 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Верховного Суду від 23 червня 2020 р. у справі № 200/27221/15-ц. URL: https://reyestr.court. gov.ua/Review/90021477 (дата звернення: 23.12.2021).

Князева Н.А. Защита прав работников на своевременную и в полном объеме выплату заработной платы. Актуальные проблемы российского права. 2019. № 1 (98). С. 112.

Бойко Н.Н., Воробьева Н.А. Проблемы реализации судебной защиты трудовых прав. Правовестник. 2008. № 5 (7). С. 13.

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25. Ст. 131.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 7 травня 2020 р. у справі № 761/33934/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89678666 (дата звернення: 23.12.2021).

Вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 4 жовтня 2019 р. у справі № 637/1166/17.

URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84771982 (дата звернення: 23.12.2021).

Вирок Мостиського районного суду Львівської області від 1 лютого 2018 р. у справі № 448/27/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/71971279 (дата звернення: 23.12.2021).

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2018 р. у справі № 205/2950/17.

URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/74577853 (дата звернення: 23.12.2021).

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 12 листопада 2018 р. у справі № 264/1373/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78217017 (дата звернення: 23.12.2021).

Вирок Іванівського районного суду Херсонської області від 27 липня 2020 р. у справі № 653/2704/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90635333 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20 червня 2019 р. у справі № 717/665/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82511298 (дата звернення: 23.12.2021).

Кодекс України про адміністративні правопорушення (стаття 1 – 212-24) від 07.12.1984 р. № 8073-Х. Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. № 51. Ст. 1122.

Вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 4 жовтня 2019 р. у справі № 637/1166/17.

URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84771982 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2020 р. у справі № 307/500/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87810762 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Лисянського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2020 р. у справі № 700/833/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92901018 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 р. у справі № 758/9942/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92142127 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Березанського районного суду Миколаївської області від 23 січня 2018 р. у справі № 469/61/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/71721312 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2018 р. у справі № 740/118/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/71666486 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 14 лютого 2018 р. у справі № 740/118/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/72219920 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Лисянського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2020 р. у справі № 700/833/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92901018 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 р. у справі № 761/25821/18.

URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/76683770 (дата звернення: 23.12.2021).

Постанова Кельменецького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2019 р. у справі № 717/665/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82087098 (дата звернення: 23.12.2021).

Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 29 січня 2019 р. у справі № 579/151/17-к.

URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79468899 (дата звернення: 23.12.2021).

Бєлов Д.М., Громовчук М.В. Конституційно-правoві засади статусу особи: окремі аспекти. Аналітично- порівняльне право. № 1. 2021. С. 21-26.

Aristova I., Zapara S., Bielov D., Kaluzhna S., Chernadchuk T., Legal Status of Local Self-government Authorities of Ukraine in the Conditions of Information Society Development: Research Methodology, Journal of Advanced Research in Law and Economics. Vol 10 No 8 (2019): JARLE Volume X. Issue 8(46) Winter 2019. p. 61- 69.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-01-25

Номер

Розділ

Розділ 4. Господарське право, господарсько-процесуальне право