Цивільно-правове регулювання скарбу: історико-правове дослідження

Анотація

У даній статті автор проводить дослідження становлення та розвиток цивільного законодавства, яке визначає правовий режим скарбу. Дане дослідження автор почав з часів Стародавнього Риму, де вперше було сформоване законодавство, яке визначало право власності на скарб. Відзначається, що сучасне цивільне право України правові традиції римського права щодо інституту скарбу успадкувало через дію законодавства Великого князівства Литовського та Гетьманщини.
Проводиться детальний огляд норм римського приватного права, яке визначає коло суб’єктів, у яких можуть виникнути право власності на скарб: власник земельної ділянки, особа, що знайшла скарб та держава. Вказується, що в VІ ст. н.е. в Дигестах Юстиніана дається визначення скарбу та проводиться розмежування між ним та майном, яке має власника.
Аналізується становлення та розвиток інституту скарбу на українських землях з часів польсько-ли- товського періоду, так як до цього часу він розвивався виключно на звичаєвій основі. Досліджується ІІ Литовський статут 1566 р., а також його вплив на кодекс «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. у питаннях цивільно-правового регламентування скарбу. Відзначається, що останній правовий кодекс більш розвинув інститут скарбу, закріпивши спеціальні норми, які визначають на- лежність скарбу попередньому власнику речі та державі.
Звертається увага на законодавче регламентування інституту скарбу в Російській імперії (Том X Звід законів Російської імперії) та радянські часи (ЦК Української РСР 1963 р.). Відзначається, що принципові підходи щодо визнання права власності на скарб указаних періодів Україною не були запозичені.
В статті аналізуються наукові доробки вчених ХІХ та ХХ століть стосовно інституту скарбу в ци- вільному праві.