Місце судового захисту у системі форм захисту сімейних прав та інтересів

Анотація

В науковій статті автор провів наукове дослідження місця судового захисту сімейних прав та інтересів у системі форм захисту відповідних прав та інтересів. Автор визначив у науковій статті, що захист сімейного права чи інтересу – це діяльність органу, уповноваженого здійснювати відновлення порушеного або визнання оспорюваного сімейного права та інтересу учасника сімейних відносин, яка проявляється у застосуванні заходів захисту до учасників сімейних відносин, за допомогою яких відповідне право чи інтерес поновлюється (визнається) – так званих способів захисту; форма захисту виділяється як діяльність відповідного юрисдикційного органу, спрямована на захист порушеного права, яка має власну специфіку, викликану наявністю окремої процедури захисту, особливий суб’єктний склад та особливі способи захисту, що можуть бути застосовані. В сімейно-правовій доктрині склалося декілька підходів щодо класифікації форм захисту сімейних прав та інтересів учасників сімейних відносин, що виявляється у виділенні юрисдикційної та неюрисдикційної форм захисту, судової та адміністративної форм захисту, а також виділенні форм захисту залежно від органу, який здійснює відповідний захист поряд із самозахистом. Автор визначив, що в сімейно-правовій доктрині  переважає виділення судового захисту як окремого виду юрисдикційної форми захисту сімейних прав та інтересів поряд із іншими видами, перелік яких уже може різнитися залежно від того, чи визнається можливість здійснення юрисдикційного захисту сімейних прав та інтересів лише державними органами, чи також органами місцевого самоврядування, а також суб’єктами, які уповноважені на здійснення юридично значимих дій від імені держави (адвокати, нотаріуси, медіатор тощо). На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що судовий захист є універсальною формою захисту сімейних прав та інтересів, яка характеризується тим, що вона здійснюється спеціальним державним органом – судом; відбувається у передбаченій цивільним процесуальним законом формі шляхом ухвалення судового рішення, яке є остаточним і має загальнообов'язкову силу, може бути виконане із можливістю застосування державного примусу; може бути реалізована, якщо особа, яка володіє правом чи інтересом, що є об’єктом захисту, звернулося до суду із відповідною вимогою із застосуванням відповідної процесуальної форми в межах строку позовної давності; має виключну компетенцію з найбільш важливих питань сімейних відносин; поряд із національним рівнем судового захисту присутній й міжнародний.