До питання про правову сутність цивільного строку. Співвідношення його з юридичними фактами

Анотація

Дана стаття присвячена науковому дослідженню цивільно-правового строку та відмежуваню його від такого юридичного явища, як юридичний факт. Встановлено, що строк сам не є юридичним фактом, а лише відображає його темпоральну сутність як елемент. Сплив чи початок строку є певною юридичною подією.  Але ж далеко не всі дії чи події, котрі зустрічаються при визначенні змісту матеріальних правовідносинах, мають значення юридичних фактів. Скажімо, дії щодо узгодження умов правочину, котрі передують його укладенню, не містять такої властивості, бо безпосередньо не формують майнових відносин. Так ось, ті зовнішні по відношенню до правочину явища, котрі впливають на його перебіг, можна кваліфікувати як юридичні факти. Строк таким чинником не є, бо він взагалі не може початися або закінчитися, коли рух правовідношення не обумовлений правочином, актами держави, судової влади, іншими діями та подіями, визначеними у ст. 11 ЦКУ як підстави виникнення цивільних прав і обов’язків. Не початок строку обумовлює виникнення об’єктивного права, а певна дія, котра виявляється у чітко вираженій волі законодавства надати особі певні повноваження саме такого змісту і саме такої тривалості. Настання ж моменту даного права є наслідком цієї дії і визначає часові межі права. І початок, і сплив строку, як вказувалося вище, є продуктами інших юридичних фактів, і така їхня природа зовсім не залежить від темпоральної віддаленості від останніх. Не початок строку буде правовою підставою появи суб’єктивного права, а все той же правочин. Строк, що почнеться від обумовленої дати, як і інші внутрішні характеристики набутого повноваження, будуть наслідками конкретного юридичного факту. Те ж маємо сказати і про таку подію як  сплив встановленого періоду. Закінчення темпоральних меж суб’єктивного права має ті ж самі наслідки, як і завершення (вичерпання) фізичних його ознак. Дана безспірна теза в роботі проілюстрована конкретними прикладами із практики. У статті критично оцінені окремі публіцистичні посили, які зводяться до змішування обєктивного права (яке, дійсно, може виникати із настанням темпоральних проявів), і субєктивного, що виникає, змінюється і припиняється лише внаслідок впливу на правовий статус класичних юридичних фактів.