Делегована законотворчість: доктринальний аналіз категорії

Автор(и)

  • Д. Ярова Студентка Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.72.13

Ключові слова:

делегована законотворчість, законотворчість, доктринальні підходи, політико-правовий процес, розподіл влади

Анотація

Статтю присвячено дослідженню існуючих доктринальних підходів до розуміння поняття “делегована законотворчість”. Актуальність теми обумовлена новими викликами, що постають перед українським суспільством, потребою нових механізмів швидкого державного реагування на потенційні зміни в різноманітних сферах суспільних відносин.

       У статті проаналізовані наукові підходи до визначення категорії “законотворчість”. Крім того, акцентовано увагу на тому, що одні вчені,  розкриваючи сутність законотворчості, головним елементом вважають суб’єктів, інші — процес узгодження інтересів, ще інші — кінцевий результат.  У статті сформульовано нову дефініцію зазначеного вище поняття, що надає можливість звернути увагу на всі означені аспекти. У межах дослідження зосереджено увагу на формах участі держави в законотворчості, однією з яких є делегована законотворчість. Для розкриття її правової природи здійснено аналіз як філологічної літератури, в межах якої встановлено лексико-семантичне значення поняття, так й існуючих наукових підходів до визначення категорії “делегована законотворчість”. У статті проаналізовано зарубіжну літературу та з’ясовано й досліджено англомовні еквіваленти вищезазначеного поняття. Сформовано основні ознаки делегованої законотворчості, серед яких особливої уваги приділено наступним: наявність у створеного нормативно-правового акту юридичної сили закону; наявність законодавчого повноваження, яке делегується та виходить із закону або за прямим дорученням законодавчого органу держави іншому органу; забезпечення системи контролю за реалізацією делегованих повноважень. Обґрунтовано авторське бачення поняття “делегована законотворчість”, що конкретизує згадані основні ознаки. Визначено особливості делегованої законотворчості та з’ясовано співвідношення із похідними категоріями.

Посилання

Словник української мови : Академічний тлумачний словник (1970-1980). URL : ЗАКОН – Академічний тлумачний словник української мови (sum.in.ua).

Словник української мови : Академічний тлумачний словник (1970-1980). URL : ТВОРЧІСТЬ – Академічний тлумачний словник української мови (sum.in.ua).

Погорєлова З. О. Законодавчий процес в Україні: проблеми теорії і практики : ав-тореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Х., 2004. 19с.

Копиленко О. Л., Богачова О. В. Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконален-ня : Колективна монографія у 2-х ч. К. : Реферат, 2010. Ч. 2. 696 с .

Шапран Ю.В. Законотворчість і політичний плюралізм: теоретико-правові та прак-тичні аспекти взаємодії : дис. ... д-ра філос. наук за спеціальністю 081 “Право” / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. Київ, 2021. 248 с.

Казахстанська політична енциклопедія. Алмати : КДИ, КазДНУ ім. Аль-Фараби, 1998. 447 с.

Теплюк М. О. Введення закону в дію: теоретико-правові проблеми законодавчого регулювання : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01. К., 2014. 416 с.

Ющик О. І. Теоретичні основи законодавчого процесу : Монографія. К. : Парламе-нтське видавництво, 2004. 519 с.

Дзейко Ж. О. Законодавча техніка в Україні: історико-теоретичне дослідження : Монографія. К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. 360 с.

Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології : Монографія. К. : Юрид. думка, 2008. 336 с.

Рішення Конституційного Суду України від від 9 липня 1998 року № 12-рп/98. URL : Рішення Конституційного Суд... | від 09.07.1998 № 12-рп/98 (rada.gov.ua)

Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник / Пер. з рос. Харків : Консум, 2001. 656 с.

Великий тлумачний словник сучасної мови. URL : делегування — Великий тлу-мачний словник сучасної мови (slovnyk.me).

Велика українська енциклопедія. Тематичний реєстр гасел з напрямку “Юридичні науки”. Укладачі: Бабка В. Л., Шумило М. М.; за ред. д. іст.. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2017. 152 с.

Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Київ : “Укр. Енцикл.”, 1998. Т. 2 : Д-Й. 744 с.

Сорока С.В. Делеговане законодавство як форма участі уряду в законодавчому процесі у країнах Європейського Союзу. Наукові праці. Державне управління. 2012. Випуск 169. Том 181. С. 54-62.

Віхров О.П., Віхрова І.О. Теорія держави і права : курс лекцій. Чернігів : Десна Поліграф, 2015. 304 с. URL : Делегована законотворчість - Теорія держави і права - Навчаль-ні матеріали онлайн (pidru4niki.com)

Грималюк П. О. Делегована правотворчість: теоретико-правові засади : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2013. 20 с.

Конверський А.Є. Логіка : підручник 2-ге вид. Київ : ВПЦ “Київський універси-тет”, 2017. 391 с.

Oxford Learner’s Dictionaries. URL : legislation noun - Definition, pictures, pronuncia-tion and usage notes | Oxford Advanced Learner's Dictionary at OxfordLearnersDictionaries.com.

Cambridge Dictionary. URL : Определение LEGISLATION в кембриджском словаре английского языка (cambridge.org).

Macmillan Dictionary. URL : LAW-MAKING (adjective) definition and synonyms | Macmillan Dictionary.

Загальна теорія права. Нормативний курс : підруч. для студ.-юристів / за ред. д-ра юрид. наук, проф. С. В. Бобровник. Київ : Юрінком Інтер, 2021. 596 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-11-16

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень