Розвиток австрійського конкурсного процесу в XVIII-ХІХ ст.

Анотація

У XVIII столітті в Австрії з’являються перші кодифіковані акти загальної територіальної дії, направлені на регулювання конкурсного процесу, зокрема, Allgemeine Konkursordnung (Конкурсний статут 1781 року) та Allgemeine Gerichts-und Konkursordnung (Судовий статут 1781 року).

Аргументовано, що в XVIII столітті австрійський законодавець вбачає за необхідне дотримання принципу унітарності конкурсного процесу, що знайшло своє відображення у § 6 Конкурсного статуту 1781 року та § 74 Судового статуту 1781 року, за якими всі справи, стороною в яких виступав боржник, після відкриття конкурсу щодо боржника передавались до суду, на розгляді якого перебуває справа про конкурс.

Встановлено, що Судовим статутом 1796 року, який було прийнято для Західної Галичини, уведена необхідність наявності неоплатності боржника для відкриття провадження за ініціативи кредиторів, зокрема, відкриття конкурсу допускалось винятково у випадку наявності критичної ситуації.

Виявлено, що процедура мирової ліквідації, яка була передбачена австрійським конкурсним законодавством ХІХ ст., являє собою прототип сучасного інституту досудової санації, а саме: обидва інститути мають місце до початку конкурсного процесу; існує наявність спільної мети – відновлення платоспроможності боржника та погашення наявної заборгованості до початку конкурсного процесу; відбувається використання певних класичних засобів та заходів конкурсного процесу; в обох випадках законодавець вимагає наявності такої обставини, як вигідність досудової процедури для кредиторів; кінцевим результатом є особливий вид правочину, який затверджується судом; задля досягнення поставленої мети законодавець припускає обмеження волі кредиторів.

Обґрунтовано, що у ХІХ столітті в Австрійській імперії відбулося зародження сучасного інституту транскордонного банкрутства, зокрема положеннями Конкурсного статуту 1868 року запроваджено класичні основи міжнародної співпраці у процедурі банкрутства (неспроможності) на підставі принципу взаємності національних судових установ з іноземними установами шляхом надання останнім судової допомоги у переданні майна боржника та навпаки.