Законодавче закріплення авторського права на українських землях австрійської (Австро-Угорської) імперії

Анотація

У статті здійснено аналіз ґенези нормативного закріплення авторського права на українських землях Австрійської (Австро-Угорської) імперії. Обґрунтовується теза про те, що становлення авторського права як правового інституту на західноукраїнських землях йшло своєрідним шляхом. Воно формувалося під впливом основних європейських концепцій правової охорони авторського права та законодавчих норм Австрійської держави. Встановлено, що передумовами виникнення авторського права в Європі були поява друкарства, комерціоналізація видавничої справи та професіоналізація літературної діяльності. З’ясовано, що законодавство про авторське право в Австрійській державі було сформоване значно пізніше, ніж у провідних європейських країнах. Спочатку воно існувало як частина цензурного законодавства. Лише в середині ХІХ ст. був прийнятий окремий закон у сфері авторського права. Виявлено, що першим виникло право на літературну власність, а згодом ці ж правові засади були використані для охорони творів композиторів та художників. Доведено тезу про поширення в австрійському праві пропрієтарної концепції авторського права. Зазначено, що до початку ХХ ст. авторське право вже розумілося як виключне право автора на публікацію, відтворення, розповсюдження та переклад твору. Втім законодавство Австрії не виокремлювало особисті немайнові права авторів.

Констатовано, що всі загальні підходити до законодавчого закріплення авторського права в Австрійській державі були поширені й на підконтрольні українські землі. Зазначено, що Австрія, порівняно з іншими державами, які поневолювали українські землі, створила найбільш сприятливі умови для збереження української ідентичності: видавалися україномовні книги, проголошувалася рівноправність мов, перекладалися на українську мову офіційні збірки нормативних актів держави. Врешті це дозволило українцям усвідомити необхідність правової охорони прав інтелектуальної власності.