Право і звичай: проблема співвідношення та взаємодії

Анотація

Стаття присвячена науковій проблемі співвідношення та взаємодії права і звичаю, які становлять важливі регулятори суспільних відносин. Висвітлено основні підходи до розуміння поняття права. Наголошено на плюралізмі праворозуміння та різноманітності явищ, як окреслені терміном право. Піддано сумніву ототожнення права з волею держави. Проаналізовано поняття звичаю та його види. Правові звичаї становлять змістовне наповнення звичаєвого права як явища суспільної дійсності. Мережа звичаїв релевантних праву тісно сплетений з комплексом звичаїв без правової релевантності, оскільки кожен такий звичай може набути згаданої релевантності, як і втратити її залежно від змінних історичних умов.

Охарактеризовано правовий звичай як ланку, що з’єднує явища права і звичаю. Пояснено неможливість однозначного визначення поняття правового звичаю у зв’язку з відсутністю в юридичній науці уніфікованого поняття права. Водночас запропоновано дефініцію правового звичаю у найбільш загальному розумінні як усталене у практиці та відповідне праву загальне правило поведінки (чи комплекс таких правил), що має фактичну юридичну чинність і суспільне визнання. Досліджено співвідношення правового звичаю з іншими звичаями суспільства – релігійними, етичними, побутовими тощо. Правовими є звичаї, які регулюють найбільш важливі суспільні відносини.

З’ясовано вплив звичаю на право. Звичаї та звичаєве право становили важливу базу для перших кодифікацій. Надалі правові звичаї першими заповнювали регулятивну нішу нових правовідносин, які не встигало регулювати законодавство. Приймаючи новий закон чи інший нормативно-правовий акт, публічна влада навіть сучасних держав намагається, як правило, встановити таку регламентацію правовідносин, яка б відповідала існуючій на той час практиці, крім випадків, коли вона є шкідливою чи недоцільною. Проаналізовано вплив права на звичай, адже держава здатна впливати на еволюцію усталених моделей поведінки в суспільстві через використання інших правових засобів. Зміни законодавства, що не відповідають звичаям суспільства, можуть бути неефективними чи навіть привести до соціального спротиву. Новації законодавця, які не відповідають звичаям, можуть отримати успіх і загальне визнання за умови, що вони є співзвучними з потребами суспільства.