Право і звичай: проблема співвідношення та взаємодії

Автор(и)

  • М. Бедрій Кандидат юридичних наук, доцент, адвокат, доцент кафедри історії держави, права та політико-правових учень юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.72.2

Ключові слова:

звичаєве право, держава, суспільні потреби, праворозуміння, кодифікація

Анотація

Стаття присвячена науковій проблемі співвідношення та взаємодії права і звичаю, які становлять важливі регулятори суспільних відносин. Висвітлено основні підходи до розуміння поняття права. Наголошено на плюралізмі праворозуміння та різноманітності явищ, як окреслені терміном право. Піддано сумніву ототожнення права з волею держави. Проаналізовано поняття звичаю та його види. Правові звичаї становлять змістовне наповнення звичаєвого права як явища суспільної дійсності. Мережа звичаїв релевантних праву тісно сплетений з комплексом звичаїв без правової релевантності, оскільки кожен такий звичай може набути згаданої релевантності, як і втратити її залежно від змінних історичних умов.

Охарактеризовано правовий звичай як ланку, що з’єднує явища права і звичаю. Пояснено неможливість однозначного визначення поняття правового звичаю у зв’язку з відсутністю в юридичній науці уніфікованого поняття права. Водночас запропоновано дефініцію правового звичаю у найбільш загальному розумінні як усталене у практиці та відповідне праву загальне правило поведінки (чи комплекс таких правил), що має фактичну юридичну чинність і суспільне визнання. Досліджено співвідношення правового звичаю з іншими звичаями суспільства – релігійними, етичними, побутовими тощо. Правовими є звичаї, які регулюють найбільш важливі суспільні відносини.

З’ясовано вплив звичаю на право. Звичаї та звичаєве право становили важливу базу для перших кодифікацій. Надалі правові звичаї першими заповнювали регулятивну нішу нових правовідносин, які не встигало регулювати законодавство. Приймаючи новий закон чи інший нормативно-правовий акт, публічна влада навіть сучасних держав намагається, як правило, встановити таку регламентацію правовідносин, яка б відповідала існуючій на той час практиці, крім випадків, коли вона є шкідливою чи недоцільною. Проаналізовано вплив права на звичай, адже держава здатна впливати на еволюцію усталених моделей поведінки в суспільстві через використання інших правових засобів. Зміни законодавства, що не відповідають звичаям суспільства, можуть бути неефективними чи навіть привести до соціального спротиву. Новації законодавця, які не відповідають звичаям, можуть отримати успіх і загальне визнання за умови, що вони є співзвучними з потребами суспільства.

Посилання

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Львів: Край, 2008. 224 c.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / укл. В. Т. Бусел. Київ, Ірпінь: Перун, 2004. 1440 с.

Правовий звичай як джерело українського права ІХ–ХІХ ст. / за ред. І. Б. Усенка. Київ: Наукова думка, 2006. 280 с.

Chauvin T., Stawecki T., Winczorek P. Wstęp do prawoznawstwa. Warszawa: Wydawnictwo C. H. Beck, 2016. 296 s.

Жовтобрюх М. М. Звичаєве право: сутність, ґенеза, чинність : дис. … канд. юрид. наук. Спец. 12.00.12 «Філософія права». Київ, 2002. 197 с.

Wislicki J. Zwyczaj w prawie kanonicznem. Lublin: Drukarnia państwowa w Lublinie, 1924. 132 s.

Preisner A. Zwyczaj i prawo zwyczajowe. Charakter i struktura norm Konstytucji / red. nauk. Janusz Trzciǹski. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 1997. S. 185–195.

Studnicki F. Działanie zwyczaju handlowego w zakresie zobowiązań z umowy. Prace komisji prawniczej. Nr. 4. Kraków: Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1949. 153 s.

Lic J. Zwyczaje i prawo zwyczajowe. System prawa handlowego / pod. red. Stanisława Włodyki. T. 1. Prawo handlowe – część ogólna. Warszawa: Wydawnicto CH Beck, 2009. S. 146–273.

Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копейчикова. Київ: Юрінком Інтер, 2000. 318 с.

Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права. Львів: Фонд «Право для України», 1997. 198 с.

Dąbkowski P. Litkup w prawie polskiem śriedniowiecznem. Przegląd historyczny. Tom V / pod red. J. K. Kochanowskiego. Warszawa: Sklad glówny w administracyi tow. Mil. Hist., 1907. S. 377–383.

Дністрянський С. Звичаєве право – а социяльні зв’язки. Часопись правнича і економічна. Том IV. Львів, 1902. 42 c.

Kojder A. Prawo jako narzędzie zmiany zachowaǹ zwyczajowych. Studia socjologiczne. 1973. 2 (49). S. 145–160.

Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / пер. з нім. Л. А. Ситниченко, М. Д. Култаєвої. Київ: Альтерпрес, 2003. 264 с.

Кашанина Т. В. Корпоративное право. Москва: НОРМА–ИНФРА, 1999. 802 с.

Лащенко Р. Впливи права українського на суспільне життя XIV–XV віків у Великому князівстві Литовському. Антологія української юридичної думки. Т. 2 : Історія держави і права України: Руська Правда / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Київ: Юрид. кн., 2002. С. 433–443.

Sczaniecki M. Powszechna historia państwa i prawa. Warszawa: Lexis Nexis, 2007. 559 s.

Кушинська Л. Елементи звичаєвого права в «Руській Правді». Історія України. 1999. № 38. С. 5–6.

Статути Великого князівства Литовського : у 3 т. / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Т. 3 : Статут Великого князівства Литовського 1588 року. Кн. 2. Одеса : Юрид. л-ра, 2004. 672 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-11-16

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень