ТЕОРІЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОЦЕСУ ТА ЇЇ ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ

Анотація

У статті розкрито сутність науки про виконавчий процес як однієї із галузей загальної науки про право, яка являє собою теоретичні погляди, думки, ідеї, теорії, концепції, поняття у сфері виконавчих процесуальних відносин, які базуються на законодавстві України, міжнародному праві, досягненнях інших країн у цій галузі, яка вивчає закономірності виникнення, історію розвитку та функціонування виконавчого провадження і виконавчих процесуальних правовідносин, їх суть, місце у правовій системі, роль у виконанні соціальних функцій та принципи їх регулювання та аналізує їх, робить прогнози щодо розвитку та пропозиції щодо втілення наукових прогнозів до законодавства про виконавче провадження та досліджує організаційні питання такої діяльності.
Щодо процесуальної частини, то у теорії виконавчого провадження слід виділити такі складові:
1. Виконавчі акти як підстава здійснення виконавчого провадження;
2. Суб’єкти виконавчого провадження, які, в свою чергу, поділяються на осіб:
– які здійснюють примусове виконання рішень;
– учасників виконавчого провадження (сторони виконавчого провадження; інші заінтересовані особи;
представники у виконавчому провадженні);
– які залучаються до проведення виконавчих дій;
– особи на права, яких може вплинути здійснюване виконавче провадження;
3. Загальні умови здійснення виконавчого провадження;
4. Загальні правила здійснення виконавчого провадження;
5. Спеціальні правила вчинення виконавчих проваджень;
6. Транснаціональний виконавчий процес.
Розкрито предмет та об’єкт науки. Істотну увагу приділено понятійному апарату, зокрема сформульовані такі поняття як виконавче провадження, виконавча процедура, боржник, стягувач, добровільне, примусове виконання рішень та ін. Розкрита сутність методу правового регулювання суспільних відносин у виконавчому провадженні як «метод санкціонованого примусу» через специфіку діяльності виконавців при примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).