ДО ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ НАРКОЗЛОЧИННОСТІ

Анотація

У статті розглянуто проблемні питання удосконалення функціонування механізму протидії наркозлочин-
ності і на цій основі сформульовано рекомендації, спрямовані на удосконалення правових засад і практики
кримінологічного впливу на наркозлочинність. Зроблено висновок, що пошук напрямів раціоналізації меха-
нізму протидії наркозлочинності можна і потрібно вести через виявлення ступеня впливу всього управлін-
ського механізму, окремих його елементів на об’єкти кримінологічного впливу в сфері діяльності щодо про-
тидії наркозлочинності, зокрема, на стан законності, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочин-
ністю. Як перший напрямок удосконалення механізму протидії наркозлочинності визначено необхідність
науково обґрунтованого підходу у визначенні предметної діяльності з протидії наркозлочинності на основі
об’єктивних соціальних потреб. У формування предметної компетенції суб’єктів протидії наркозлочинності
мають бути покладені три важливих умови: по-перше, принцип поділу влади, відповідно до якого право-
охоронні органи віднесені до виконавчої гілки влади; по-друге, до предметної діяльності правоохоронних
органів можуть бути віднесені захист лише тієї частини суспільних відносин, на які посягає правопоруш-
ник, вчиняючи кримінально каране діяння; по-третє, предметом діяльності правоохоронних органів можуть
бути як тільки ті відносини, які об’єктивно вимагають застосування примусових заходів. Другим важливим
напрямом удосконалення механізму протидії наркозлочинності визначено приведення системи управління
протидії злочинності відповідно до вимог науково обґрунтованих принципів. Такими є принципи балансу
прав і обов’язків, особистої відповідальності посадової особи за вчинені дії або прийняті рішення, розмеж-
ування компетенції різних органів, підрозділів і посадових осіб, закріплення їх у нормативно-правових
актах, відповідності займаної посади, визначення основної виконавчої ланки, пропорційного застосування
заходів примусу тощо. Наголошено, що структурно-організаційне удосконалення механізму протидії нар-
козлочинності зумовлює необхідність визначення структури ‒ провідника державної політики в даній сфері,
а також суб’єктів безпосередньої протидії наркозлочинності. З огляду на ці обставини важливим є створення
такої організаційної моделі механізму протидії наркозлочинності, що включала б, по-перше, підвищення
статусу координаційних органів при Кабінеті Міністрів України; по-друге, організаційні ланки в структурі
виконавчої влади регіонального рівня, які забезпечували б на даному рівні організацію антинаркотичної
діяльності, особливо поза сферою роботи правоохоронних органів; по-третє, координаційних ланок, що структурно забезпечують (за напрямками): оперативно-розшукову діяльність, зовнішню розвідку, досудове слідство, адміністративну діяльність у сфері контролю за легальним обігом наркотиків, забезпечення єдиної інформаційної бази з питань обігу наркотиків і протидії наркозлочинності, інші напрямки протидії, зумовлені характером складної оперативної обстановки.