СТРАТЕГІЧНІ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ВЗАЄМОДІЇ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ

Анотація

Метою статті є визначення місця стратегічних комунікацій у понятійному апараті адміністративного пра-
ва як особливого виду взаємодії між органами виконавчої влади та іншими державними органами.
У статті акцентовано увагу на тому, що кардинальне реформування сектору безпеки і оборони Україні
у відповідності до північноатлантичних стандартів обумовлює необхідність опанування та правової лега-
лізації нових для національної практики засобів і способів публічного адміністрування. До них, зокрема,
належать і стратегічні комунікації, які є особливим видом взаємодії між суб’єктами суспільних відносин.
У статті обґрунтовано, що стратегічні комунікації за своєю сутністю є видом інформаційної взаємодії,
суб’єкти якої прагнуть досягати своїх цілей за допомогою арсеналу спеціальних засобів, найбільш важ-
ливим з яких є стратегічний наратив. Не всі аспекти стратегічних комунікацій регулюються правовими
нормами. Складний комплекс засобів інформаційного впливу може спричинювати наслідки, що не мо-
жуть бути об’єктивно категоризовані (зокрема, емоційно-вольові наслідки). Разом з тим організаційні та
нормативно-правові аспекти стратегічних комунікацій однозначно охоплюються методологічним апаратом
правової науки.
У статті з’ясовано, що за змістом стратегічні комунікації є спеціальним видом інформаційної взаємодії
органів виконавчої влади та інших суб’єктів, що належать до сектору безпеки та оборони.
Доведено, що стратегічні комунікації як особливий вид взаємодії Міністерства оборони України з іншими
державними органами уявляють собою регламентовану нормами права і обумовлену правами та обов’язка-
ми вказаних суб’єктів інформаційну взаємодію, спрямовану на досягнення їх цілей. Правова регламентація
цілей стратегічних комунікацій здійснюється на рівні загальнодержавних стратегій, доктрин та концепцій,
прийнятих для забезпечення обороноздатності нашої держави. У частині організації стратегічних комуніка-
цій та правового статусу її суб’єктів вказані відносини належать до предмету правової науки. Психологічні,
соціологічні, політичні, економічні, військові аспекти стратегічних комунікацій належать до предмету ви-
вчення відповідних наук.
Визначено, що напрями подальших наукових досліджень мають враховувати необхідність більш повної
легалізації стратегічних комунікацій у законодавчих правових актах, які регулюють правовий статус суб’єк-
тів сектору безпеки та оборони.