ПРИНЦИП НАЛЕЖНОГО УРЯДУВАННЯ (GOOD GOVERNANCE): НАЦІОНАЛЬНА ТА ЄВРОПЕЙСЬКА СУДОВА ПРАКТИКА

Анотація

У статті розкрито зміст принципу належного урядування на основі аналізу Конституції та законів Укра-
їни, міжнародних договорів, рішень Конституційного Суду України, а також рішень Європейського суду з
прав людини та Верховного Суду.
Автором проведено аналіз рішень Європейського суду з прав людини, в яких сформульовано принцип
належного урядування у його сучасному розумінні, та на підставі цього аналізу визначено його зміст та
особливості. Встановлено, що у рішеннях Європейського суду з прав людини сформувалась стала практи-
ка щодо розуміння принципу належного урядування, до змісту якого включено п’ять головних складових
елементів, детальний аналіз кожного з яких проведено на підставі конкретних прикладів. З’ясовано, що
принцип належного урядування характеризується динамічністю свого розвитку, що знайшло свій прояв у
постійному розширенні змісту вказаного принципу. Аргументовано, що перманентний розвиток принципу
належного урядування зумовив формування нової складової цього принципу – пропорційності.
Охарактеризовано національну судову практику у справах, що виникають із публічно-правових спорів,
та з’ясовано підхід судів до застосування принципу належного урядування. Обґрунтовано, що у соціаль-
них спорах сформувалась стала судова практика, відповідно до якої одним із проявів принципу належного
урядування є те, що у разі відсутності дієвого механізму гарантування соціальних виплат, передбачених
законом, у повному обсязі або відсутності передбачених законом видатків на такі виплати, це не повинно
унеможливлювати захист прав власності особи, гарантованих статтею 41 Конституції України. З’ясовані та
проаналізовані інші аспекти застосування принципу належного урядування у судовій практиці.
На підставі проведеного аналізу сформульовано висновок про значення принципу належного урядування
у європейській та національній судовій практиці.