ФАКТОР ЧАСУ В ЦИВІЛЬНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ. ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОННО-ПРАВОВОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Автор(и)

  • П. Д. Гуйван професор Полтавського інституту бізнесу, к. ю. наук, заслужений юрист України. , Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.64.20

Ключові слова:

задавнення, охоронно-правове відношення, темпоральні чинники

Анотація

тики регулятивних та охоронних цивільних правовідносин. В роботі доводиться, що фактор часу по-різ-
ному впливає на сутність і саме існування як регулятивного, так і охоронного правовідношення. Проведено
порівняльне дослідження строку їхнього існування, визначено схожі та відмінні риси. Відмічено, що на
відміну від усталених механізмів регулювання часових вимірів взаємодій при непорушеному стані, при на-
уковому постулюванні строків існування/здійснення охоронно-правових повноважень виникають численні
проблеми. І перша з них, це те, що переважна більшість дослідників практично ототожнюють строки здійс-
нення захисту порушеного суб’єктивного права з позовною давністю. Тож, автор обстоює тезу, що позовна
давність і строк здійснення охоронного права далебі не одне й те ж саме. Лише реалізацією домагання не
обмежуються охоронні повноваження особи в разі порушення її прав. Якщо особа здійснила своє позовне
право, пред’явивши позов до суду протягом давнісного строку, це означає, що вона отримала можливість ре-
алізувати своє охоронне право вимоги до несправного боржника за допомогою державного примусу. Якщо
ж ні, то її охоронне право все одно продовжуватиметься хоча і без здатності до примусового виконання.
Але, у будь-якому разі, незалежно від того, обрав віритель судовий чи позасудовий спосіб захисту свого по-
рушеного матеріального права, тривалість примусової чи добровільної реалізації його охоронних повнова-
жень не підпадає під вплив давнісного інституту. Відтак в роботі пропонуються шляхи вирішення проблеми
розмежування охоронних строків, надавши різних визначень та правового забезпечення періодам реалізації
охоронного правовідношення, котре виникає внаслідок та в момент правопорушення, та елементу даного
права – позовному домаганню, здійснення якого забезпечує належний результат із застосуванням державно-
го примусу. Зроблено пропозиції щодо систематизації матеріальних строків, виходячи із наслідків їх спливу
стосовно можливостей реалізації правового статусу носія.

Посилання

Луць В.В. Строки і терміни в новому Цивільному кодексі України. Юридична Україна. 2003. №11. С. 3-8.

Грибанов В.П. Сроки в гражданском праве. М.: Знание, 1967. 49 с.

Шовкова О.В. Позовна давність як різновид цивільно-правових строків. Автореф. …. дис.. канд. юрид. наук. Харків, 2008. 19 с.

Гуйван П.Д. Порівняльні характеристики окремих строків і позовної давності. Підприємництво, господарство і право. 2015. № 6. С. 20-24.

Про затвердження Статуту залізниць України. Постанова Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 року. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/457-98-%D0%BF/page

Крашенинников Е.А. Понятие и предмет исковой давности. Ярославль,1997. 86 с.

Brox H. Allgemeiner Teil des burgerliechen Gesetzburchs. 8 Aufl Koin; Berlin, Bonn, Munchen, 1984. 380 S.

Гуйван П.Д. Теоретичні питання строків у приватному праві. Монографія. Харків: Право, 2014. 632 с.

Лебедева К.Ю. Исковая давность в системе гражданско-правовых сроков:дис. … канд.. юрид. наук. Томск, 2003. 243 с.

Гринько П.О. Теорії секундарних права у доктрині цивільного права. Вісник академії правових наук України. 2010. № 2. С. 207-216.

Thon, A. Rechtsnorm und subjektives Recht. Weimar, 1887. 282 s.

Белов В.А. Гражданское право: Общая часть: Учебник. М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. 639 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-08-14

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право