ПЕРСПЕКТИВИ ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЇ ТА ПОДАЛЬШОЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЕВТАНАЗІЇ В УКРАЇНІ

Анотація

Дана стаття присвячена дослідженню питання правового регулювання інституту евтаназії в зарубіжній практиці та у вітчизняному законодавстві зокрема. Нами було проведено ґрунтовний аналіз наявних аргументів за і проти легалізації процедури асистованого суїциду, які склалися в науковій доктрині. З огляду на важливе значення права на життя в системі основоположних особистих прав людини, неприпустимим є позбавлення будь-кого життя, оскільки це може створити прецедент, який потягне за собою зловживання особами зі злочинним наміром наявністю можливості замаскувати умисне вбивство під добровільною згодою на прискорення біологічної смерті. Саме тому сьогодні в Україні позбавлення людини життя на її прохання є злочином, а саме умисним вбивством, а тому евтаназія на державному рівні нині криміналізована. Однак, проаналізувавши думки науковців, які займаються вивченням динаміки розвитку прав людини, а також звернувши увагу на практику країн, що вже встигли легалізувати евтаназію на державному рівні, ми дійшли висновку, що асистований суїцид сьогодні — це вагомий механізм, який здатен гарантувати право людини на гідне існування на етапі завершення її життя. Ціла низка зарубіжних країн своїм прикладом демонструє, що легалізація евтаназії є важливим кроком на шляху побудови більш гуманного та людяного суспільства, де є місце милосердю щодо невиліковно хворих людей, які бажають безболісно закінчити своє життя.

Актуальна позиція Конституційного Суду України щодо тлумачення права на життя не допускає його розширеного розуміння, а тому існує потреба у внесенні змін до Основного Закону (наприклад, визнання права на смерть) або зміні позиції Суду. Аби право на розпорядження власним життям було належним чином гарантоване і в Україні, нами було розроблено на основі проведених досліджень та запропоновано алгоритм дій, що може бути застосований при впровадженні інституту асистованого суїциду в Україні. Так, ми наголошуємо увагу на необхідності внесення змін до Конституції України або зміни позиції Конституційного Суду з приводу тлумачення права на життя та розробка належної нормативно-правової бази, яка має враховувати медичний бік даного питання.