ТЬЮТОР І ТЬЮТОРІНГ В СУЧАСНІЙ ОСВІТІ І УКРАЇНІ

Анотація

В статті розглянуті проблеми тьюторинга, як складової індивідуалізації навчання. Автори критично оцінюють спроби деяких українських вчених ототожнювати функції тьютора і відомого ще з радянських часів куратора академічної групи. Більше того, чинне українське законодавство не дає визначення поняття «куратор» і не передбачає цю діяльність. 

Виконання функцій тьютора потребує певних знань і вмінь, формування яких не передбачено змістом традиційної підготовки викладача і особистісних якостей, які сьогодні не мають підтримки в законодавчому полі України. Тому логічно тому спиратися на західні наукові і практичні доробки з цього предмету.

Актуальність та необхідність тьюторингу, – тут автори підтримують думку деяких інших вчених, – обумовлена основною метою британської освіти – розвитком уміння мислити, яке реалізовується в переважно завдяки самостійній роботі студента за супроводу тьютора. Автори звертають увагу на те, що в Оксфорді й Кембриджі тьютори займають важливе становище як штатні одиниці, забезпечуючи зворотній зв’язок між студентом і конкретним викладачем та всім професорсько-викладацьким складом. Тьютор тут – це наставник, який закріплюється за кожним студентом, і веде його до кінця навчання. Він підбирає програми для підопічного студента, рекомендує йому певний алгоритм зайняття, контролює увесь процес. Завдяки ролі кураторів навчання в Оксфорді стає багато в чому індивідуальним.

В Україні застосовувалась німецька модель освіти, яка не передбачала ніякої свободи і вибору, а лише жорстку дисципліну і обмеження. Цю модель привіз ще за часів царської Росії М. Ломоносов. Але сьогодення вимагає від освіти нових підходів, методів і засобів. Одною з таких систем і є тьюторингу.

Навіть в далеко не найпрогресивнішій країні світу Росії нині посада «тьютор» включена в державний реєстр професій.

Таким чином, існує нагальна потреба у внесенні професії тьютор до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій».