Обов’язковість рішень Європейського суду з прав людини

Анотація

Дана наукова стаття присвячена встановленню сутності та змісту властивості обов’язковості рішення Європейського суду з прав людини.

Стверджується, що обов’язковість рішення Європейського суду з прав людини має конвенційний характер, адже воно є обов’язковим для держави лише у випадку, якщо це передбачено міжнародним договором (Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), підписаним та ратифікованим цією державою.

Обґрунтовано необхідність визначати обов’язковість рішень Європейського суду з прав людини у вузькому та широкому сенсі. Обов’язковість рішення Європейського суду з прав людини у вузькому сенсі ‒ це його обов’язковість до виконання, яка безпосередньо впливає зі змісту ст. 46 Конвенції. Обов’язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини відрізняється від обов’язковості виконання рішень українських судів тим, що держава має значно ширші межі розсуду щодо конкретних заходів виконання приписів рішення Європейського суду з прав людини, особливо якщо йдеться про заходи загального характеру.

Від обов’язковості виконання пропонується відрізняти обов’язковість урахування (застосування) практики Європейського суду з прав людини українськими судами під час розгляду справ у випадках, коли об’єктом судового захисту є права та свободи, передбачені Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також у зв’язку з необхідністю адаптувати саму судову процедуру до вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Неможливо належним чином вбудувати Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та передбачений нею механізм захисту прав людини до правової системи України без сприйняття усього масиву практики Європейського суду з прав людини, яка суттєво поглиблює розуміння норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та особливості їх застосування до конкретних життєвих ситуацій.

Зроблено висновок, що обов’язковість рішень Європейського суду з прав людини в широкому сенсі включає обов’язковість виконання остаточних рішень Європейського суду з прав людини (тобто обов’язковість рішень Європейського суду з прав людини у вузькому сенсі), обов’язковість урахування (застосування) практики Європейського суду з прав людини українськими судами під час розгляду справ, а також будь-які інші засоби імперативного впливу рішень Європейського суду з прав людини на суспільні відносини, судову практику та правову систему України в цілому (зокрема, дотримання державою вимог ЄСПЛ щодо вжиття тимчасових заходів).