Реалізація санкційної політики держави крізь призму захисту прав людини

Анотація

У статті здійснено комплексний юридичний аналіз проблеми забезпечення та захисту прав людини в умовах реалізації санкційної політики України, зокрема у контексті забезпечення національної безпеки. Санкції виступають важливим інструментом державного реагування на загрози суверенітету, територіальній цілісності та іншим національним інтересам, що набуває особливого значення в умовах збройної агресії та воєнного стану. Водночас їх застосування пов’язане із суттєвим втручанням у права людини, зокрема право власності та право на ефективний судовий захист. У роботі досліджено нормативно-правову основу санкційної політики, включаючи Закон України «Про санкції», а також механізм їх застосування, який охоплює підготовчий етап, етап ухвалення рішення та стадію судового контролю. Встановлено, що на кожному з цих етапів існують суттєві процесуальні недоліки, які обмежують права підсанкційних осіб: від обмеженої прозорості формування доказової бази до відсутності належного участі особи під час ухвалення рішення, позасудового характеру запровадження санкцій та складності їх подальшого оскарження у судовому порядку. Окрему увагу приділено аналізу міжнародних стандартів захисту прав людини у сфері санкцій, що відображено у практиці ЄСПЛ та ЄС, які висувають вимоги пропорційності, справедливого балансу між публічним інтересом і правами особи, а також забезпечення ефективного судового контролю. Досліджено механізми захисту прав осіб у міжнародних санкційних режимах, що демонструють тенденцію розвитку процедур незалежного перегляду санкційних рішень, хоча вони й мають обмеження. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок про наявність розбалансування між ефективністю санкційних механізмів та гарантіями захисту прав людини в Україні, а також про необхідність удосконалення національного механізму санкцій для забезпечення прозорих процедур, чітких стандартів доказування та ефективних засобів незалежного судового перегляду. Отже, забезпечення належного балансу між захистом національної безпеки та гарантіями прав людини є ключовою умовою легітимності та дієвості санкційної політики держави та має відповідати сучасним міжнародним стандартам прав людини.