Щодо питання міжнародно-правової кваліфікації діянь, пов’язаних з руйнуванням гребель або дамб та завданням шкоди навколишньому середовищу в період збройного конфлікту

Анотація

З ганебним вторгненням на територію України держава агресор РФ вчиняє міжнародні правопорушення норм міжнародного гуманітарного права. Серед багатьох злочинів, скоєних Російською Федерацією проти України, її народу, є й такі, наслідки яких будуть відчутні ще для багатьох поколінь. У даній статті здійснюється аналіз норм міжнародного гуманітарного права, що можуть слугувати підставою для притягнення держави до відповідальності та забезпечення справедливого покарання за заподіяну шкоду навколишньому середовищу в умовах руйнування гребель або дамб в період збройного конфлікту. Питання кваліфікації злочинів, здійснених на території України державою-агресором, є вкрай актуальним. Застосування норм національного законодавства України, а саме ст. 438 та 441 ККУ, повинно відбуватись з одночасним зверненням до міжнародних договорів. Водночас міжнародно-правова кваліфікація, повинна здійснюватися лише на підставі міжнародного права.

З точки зору екологічної значущості, особлива увага приділена дослідженню положень Додаткового Протоколу І до Женевських конвенцій 1949 року (далі ДПІ), що становить важливе правове регулювання захисту гребель або дамб, а також навколишнього середовища в період збройного конфлікту. Під час дослідження даного питання, здійснено аналіз проблемних аспектів статей ДПІ, які створювались практично п’ятдесят років тому і в умовах сьогодення потребують еволюційного тлумачення. У зв’язку з цим існує потреба в розумінні віднесення гребель або дамб до об’єктів, які в найширшому розумінні становлять «екологічну чутливість», оскільки їх руйнування неминуче призводить до катастрофічних наслідків для навколишнього середовища.

Дослідження руйнування гребель або дамб демонструє вразливість водної інфраструктури в умовах війни та вказує на масштабні гуманітарні й екологічні наслідки подібних дій. Вивільнення небезпечних сил (dangerous forces), що призводить до затоплення та тяжких втрат серед цивільного населення, повинно створювати розуміння, що екологічна катастрофа неминуча. Попри це, спеціальні положення, що присвячені руйнуванню гребель або дамб, орієнтовані на захист цивільного населення від голоду, втрати питної води чи вимушеного переміщення (ст. 54 ДПІ) або ж тяжких втрат серед цивільного населення (56 ДП І), забуваючи про широке розуміння екологічної шкоди, де страждає не тільки людина, а й природа.